Дитячий табір «Буревісник»: місце, де виросло декілька поколінь криворіжців

Це вже друге літо, як діти працівників нашого підприємства позбавлені можливості поїхати до свого улюбленого місця відпочинку – дитячого оздоровчого табору «Буревісник». Але спогади про тепле море, лагідне повітря, розваги та друзів, яких зустрів там, живуть у пам’яті дотепер, навіть у дорослих. Це і не дивно, адже табір виховав не одне покоління дітей, а також став місцем сили для талановитих вихователів та вожатих. 

У серпні цього року «Буревісник» святкує 60-річчя. Якби не війна, це було б гучне та веселе свято, обов’язково з яскравим концертом, запальними танцями та піснями, життєрадісним вогнищем. А поки ми ловимо звістки з Херсонщини та пригадуємо щасливі миті дитинства із Щасливцевого.

За 60 років у таборі працювало багато талановитих та відданих працівників. Як згадують ветерани ДОЛ «Буревісник», колектив завжди був на висоті – кожен, хто потрапляв у табір, намагався вкласти частинку свого серця в роботу з дітьми та створення комфортних умов для їх відпочинку. Педагоги-організатори, адміністративні працівники, медперсонал, кухарі та водії – усі працювали в унісон, щоби літній відпочинок для кожного маленького відпочивальника був в радість та задоволення. Адміністрація та профспілковий комітет ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» докладали максимум зусиль для забезпечення табору усім необхідним для повноцінного відпочинку.

Згадує, як ще семирічною відпочивала у «Буревіснику» багаторічний керівник табору Наталя Бобровицька. Її батько працював тоді ще на Новокриворізькому ГЗК, зараз це гірничий департамент ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», і завжди брав путівку для маленької Наташі. У «Буревіснику» пройшло і її дитинство, і юність – подорослішав, дівчина приїздила у табір вожатою. 

«На моїх очах табір змінювався. Я працювала тут з перервами загалом впродовж 16 років, з 2004 року. Потрапила сюди ще дитиною, потім стала вожатою, а згодом і директором табору. Це була моя мрія і вона здійснилась! Я не можу сказати, що працювати з дітьми легко. Ні, це не так. Але коли зустрічаєш когось із них в місті на вулиці, а вони впізнають, біжать до тебе обійнятися, посміхаються, то заради цього варто працювати. Я завжди захоплювалась нашим колективом! Хочу подякувати кожному за чудові спільні спогади, адже успіх у будь-якій справі залежить від злагодженої роботи команди однодумців», - каже Наталя Володимирівна. 

Вона вдячна долі, яка назавжди поєднала її з «перлиною на березі Азовського моря» - так очільниця оздоровниці називає табір. Вважає його особливим, хоча, каже, є фанати «Паруса» і є віддані лише «Буревіснику».  

«Це своєрідне братство, яке об’єднало дітей, здружило на десятиріччя, а когось і одружило. Серед вожатих та вихователів багато хто познайомився саме влітку у нашому таборі і потім створив родини. Так що це місце особливе, позитивне, таке домашнє та просторе! Нехай у нас не такі зручні корпуси, але менше асфальту. Діти єднаються з природою. Їм подобається тутешній пісок, морське повітря, тепла водичка, гарна їжа та розваги. Ми вдячні адміністрації підприємства та первинній організації ПМГУ за те, що завжди робили все можливе і неможливе для комфортного відпочинку наших дітей. Без нашого табору ми дуже сумуємо і страшенно за нього переживаємо», - зазначає Наталя Бобровицька.

Згадує, як прийшла у 1984 році працювати музичним керівником у табір і Галина Павловська, колишній директор Палацу культури НКЗГК, а зараз інструктор комісії молодіжної політики, культурно-масової, спортивної роботи та оздоровлення  ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Тоді, каже, вожатих набирали серед виробничників НКГЗК. 

«Вони заїжджали у табір ще у травні та готували його до відкриття. Розносили меблі, оздоблювали корпуси, прибирали територію. Палац культури Металургів привозив свої творчі колективи, але діти завжди більше полюбляли виступати самі та щиро підтримували на сцені своїх друзів із загонів. В такі моменти вони були щасливі! Загалом у «Буревіснику» працювати було престижно. Це була відмінна школа для вожатих та вихователів. Дисципліна у нас була залізна – після «Буревісника» ти міг працювати у будь-якому таборі та почуватися дуже впевнено», - розповідає Галина Василівна. 

 

Донька Галини Василівни також виросла у «Буревіснику». «З акордеоном на плечі», - шуткує жінка. Відчувається, що у кожного, хто колись відпочивав чи працював у цьому таборі, є добрячий багаж теплих спогадів, які час від часу спливають на тлі неспокійних новин із  Херсонщини. 

Колектив первинної організації ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вітає усіх, хто пам’ятає та любить дитячий оздоровчий табір «Буревісник» із 60-річним ювілеєм закладу. Віримо, що невдовзі ми повернемося на рідний пляж Арабатки та подаруємо нашим дітям щасливий відпочинок в рідному таборі.