Любов Осадча: "Важливо відчувати себе потрібною людям"
Ми продовжуємо серію публікацій про профспілкових лідерок, які у червні закінчили працювати на "АрселорМіттал Кривий Ріг" і пішли на заслужений відпочинок. Сьогодні наша розповідь про людину, яка понад три десятки років брала безпосередню участь у розвитку підприємства і у будівництві нових об'єктів. Це Любов Осадча - інженер з технічного нагляду за будівництвом об'єктів, голова дільничного комітету інвестиційних та стратегічних проектів (будівництво) Департаменту стратегічних проектів.
Масштаби особистості вимірюються справами, за які людина береться у житті. Нехай страшно, нехай буде велика відповідальність. Але сильний характер і жага до розвитку не дадуть спокійно плисти за течією.
Любов Осадча ніколи не боялася відповідальності і завжди прагнула бути корисною. Тому побудувала свою кар'єру на будівництві нових об'єктів на найбільшому металургійному підприємстві країни.
Майже 31 рік вона відповідала за те, щоб усі ремонти та будівництво на заводі відбувалося згідно вимог та норм. Працювала заступником керівника виробничого відділу в управлінні капітального будівництва, а згодом - в департаменті стратегічних проектів інженером з технічного нагляду. Пережила з десяток реорганізацій підрозділу та змін керівництва. Однак завжди була вірна обраному шляху - створювати нове на благо людей та заводу.
"Роботу свою я любила, хоча вона була дуже відповідальною. Сертифікат з технагляду зобов'язує - ти відповідаєш за кожен об'єкт морально і юридично. Мені було цікаво працювати: ось так їдеш по заводу і розумієш, що ти брала участь у ремонтах або появі багатьох-багатьох будівель та споруд по всьому підприємству. Тому на заводі знаєш усе досконало, адже доводилось брати участь в ремонтах і адміністративно-побутових комбінатів, і у будівництві масштабних новобудов, таких як перша машина безперервного лиття заготовок. Так що робота була цікава, навіть престижна. Можу сказати, хоч це і пафосно звучатиме, що я пишаюсь своєю роботою", - розповідає Любов Миколаївна.
Нашу героїню знають в усіх підрозділах підприємства. На її рахунку декілька проведених капітальних ремонтів першого розряду - доменної печі №8 та знаменитої "дев'ятки", будівництво газопроводу доменного газу на ДП-9, капремонт аспірації міксерного відділення у конвертерному цеху, зведення житлових будинків на Соцмісті для працівників заводу - і це лише невеликий перелік того, що було створено за участю фахівчині. "Усі об'єкти навіть і не пам'ятаю, - каже пані Любов. - Їх за 30 років роботи було так багато!".
Виснажлива інтелектуальна праця та велика відповідальність не лякали й молодих спеціалістів, яких у департаменті стратегічних проектів (раніше - УКС) завжди було багато. Працювати пліч-о-пліч з молодими кадрами Любові Миколаївні було комфортно та цікаво - їх енергія та жага до знань заряджали і її саму на розвиток та професійне вдосконалення.
"Зараз це вже досвідчені спеціалісти, які пропрацювали по 10-15 років. А я пам'ятаю, як приходили молоді люди, без досвіду. Хто був перспективний, той лишався і ставав професіоналом. Ми їх навчали, давали змогу самим пізнати особливості роботи. І зараз є багато молодих працівників, які прагнуть розвиватися, вдосконалюватися, беруть складні проекти, впроваджують нові види робіт, будматеріали, технології. Приємно те, що у нас в департаменті завжди була можливість розвиватись, навчатись та підвищувати кваліфікацію", - каже Любов Миколаївна.
Комунікувати з колегами доводилось постійно. До Любові Миколаївні часто йшли за порадою - і робочою, і особистою. Так, бажання та здатність допомагати людям - у відділі, на виробництві, підрядникам - з часом переросло у більш зрозумілу форму. Майже 12 років наша героїня була головою дільничного комітету інвестиційних та стратегічних проектів у Департаменті стратегічних проектів.
Зрозуміло, що питання у людей були не такими гостро-соціальними, як, скажімо, у колег на виробництві, говорить вона. В основному доводилось допомагати відстоювати право на повноцінний відпочинок колег перед керівництвом. Адже піти у відпустку і відключити телефон у їх роботі - це було майже неможливо. "В нашому підрозділі зазвичай важко отримати відпустку у керівника. Їдеш у відпустку - маєш постійно бути на зв'язку, адже кожен відповідає особисто за свій об'єкт будівництва. Тож можуть і відкликати з відпустки у разі необхідності. А я, як представник профспілки, допомагала людині організувати та скоординувати повноцінну відпустку. Йшла і домовлялася з керівником стосовно строків та дат відпустки, щоби колегу зайвий раз не смикали на роботі", - говорить профлідерка.
Сила профспілки у єдності та ґрунтується на бажанні допомогти один одному, особливо у час особистого горя, вважає Любов Миколаївна. Згадує, як усі разом, колективно допомагали колезі відмивати квартиру після пожежі.
"Мені легко з людьми. Хто б до мене не звернувся, я завжди намагаюсь вирішити проблему. Якщо ти працюєш давно, в тебе є досвід, і ти можеш допомогти - це чудово! Тоді ти відчуваєш себе потрібною людям. А це важливо. Адже є на підприємстві люди, які у складних ситуаціях, як ті цуценята, - їх кидають і вони мають виплисти. Тоді вони звертаються із запитаннями, і ти йому вже підказуєш, як правильно діяти", - каже наша героїня.
Після себе Любов Осадча залишає надійну зміну. Це Світлана Панченко - провідний інженер енергетичного відділу. Людина з досвідом та розумінням процесів. А головне - з бажанням працювати з людьми та допомагати їм. "Хочу побажати усім колегам мирного життя, гідних умов праці та гідної зарплати. А нашому підприємству бажаю професійних та мудрих керівників вищого рангу, встояти проти ударів ворога, процвітати у майбутньому", - зазначила Любов Осадча.