Працюємо разом, бо у нас - СПІЛЬНА МЕТА!
Коли ми домовлялися про зустріч з Андрієм Приймаком, начальником відділу охорони праці гірничого департаменту управління з охорони праці ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», то приводом для цього був 85-річний ювілей з дня заснування на підприємстві відповідної служби, яка зараз носить назву департаменту з охорони праці, промислової безпеки та екології.
Але так сталося що напередодні нашої запланованої зустрічі Андрію Пантелійовичу та працівникам очолюваного ним відділу прийшлося займатися зовсім не святковою і далеко не буденною, можна сказати неординарною, для них справою, і це - попри чималий досвід роботи більшості з них у сфері охорони праці. Їм довелося брати участь у рятувальних заходах, які полягали у виведенні на поверхню з підземних горизонтів 106 працівників шахтоуправління з підземного видобутку руду після того, як все шахтне обладнання виявилося знеструмленим унаслідок ворожих ракетних ударів по об`єктам енергосистеми України.
Тож саме з розповіді Андрія Приймака про ці рятувальні заходи і розпочалася наша бесіда.
Наш народ – найліпший генератор світла!
«Інші підприємства Кривбасу, де також ведуть видобуток залізної руди підземним способом, під час нинішньої війни вже потрапляли у ситуацію, коли їхні працівники залишались, можна сказати, заблокованими під землею у знеструмлених шахтах. Ми з такою надзвичайною ситуацією після ворожого масованого ракетного обстрілу 23 листопада зіткнулися вперше, - зазначив Андрій Пателійович. – Але для подібних аварійних випадків у нас давно розроблено відповідний план, за яким має відбуватися евакуація шахтарів на поверхню.
Він передбачає вивід всіх людей з робочих місць на шахтному полі, де ведеться видобуток руди, а це - горизонт 1135 метру, і пересування їх на денну поверхню пішим ходом через гірничі виробки, що з`єднають нашу шахту з колишньою шахтою Артем-2, з якою вони у минулому разом входили до складу рудоуправління імені Кірова. Ця шахта має похилий ствол, тож піднятися ним на поверхню набагато легше, ніж, наприклад, вертикальним ходовим відділенням, яке є на шахті «Східна» нашого шахтоуправління.
Так, маршрут через похилий ствол доволі тривалий: з різних робочих місць потрібно пройти від 7 до 10 кілометрів. Але все ж він найбільш небезпечний, тому його і затвердили, враховуючи, що під землею у шахті працюють не тільки міцні чоловіки, а й жінки – сигналістки, стволові, фельдшер.
Значно ускладнили всю цю рятувальну операцію проблеми зі зв`язком, які в той день виникли по всій нашій країні. Бо потрібно було і всіх наших працівників під землею, а це – 106 осіб, оповістити про їхні подальші дії, і домовитися про відкриття для них виходів на шахті Артем-2 з її нинішніми господарями, і організувати автобуси для перевезення людей, які виходитимуть на поверхню.
Але з усім цим ми разом з керівниками та спеціалістами нашого шахтоуправління впоралися і десь від 20.00 для нас почалося нетерпляче очікування на вихід наших людей, бо гірше, ніж чекати, - в житті мало що буває. І чекати нам довелось аж три години, поки на поверхню піднявся наш перший шахтар. Хоча, що там те наше очікування у порівнянні з тими емоціями, які могли отримати наші шахтарі, поки годинами йшли у темряві підземними тунелями, покладаючись лише на допомогу товаришів, свої саморятівники та акумуляторні ліхтарі, що видаються кожному при спуску до шахти!
Так, з шахти Артем-2 їм назустріч вирушили шість рятувальників з Криворізького воєнізованого гірничорятувального загону, серед яких був і парамедик та наш начальник ПВС ШУ Юрій Іовчев. Але, щоб зустрітися з ними, все ж нашим шахтарям потрібно було чимало пройти самостійно. На щастя, все обійшлося, ні з ким ніяких нещасних випадків не трапилося, і після четвертої години ранку остання людина благополучно вийшла з шахти.
До речі, останнього 106-го шахтаря, нам довелося піднімати на поверхню вже за допомогою електрики. Справа в тому, що він перебував на горизонті 475 метру, де знаходяться насоси для відкачування води. Так ось з того горизонту можна вибратися лише кліттю, яка працює на електриці. Цю людину вже збиралися піднімати, використовуючи для живлення кліті генератор. Але тут, як раз, на деякі об`єкти у місті вже почали подавати напругу, тож директор ШУ ГД Антон Чірва домовився з «Криворізькими електромережами» про обмежену подачу електроенергії і на нашу шахту. Так і підняли нашого 106-го.
А взагалі вся це історія мене особисто переконала: як би ворог не намагався налякати нас темрявою, наш народ все одно бачитиме перед собою світло, бо за будь-яких обставин він здатен генерувати у собі стійкість, мужність, взаємовиручку».
На чолі служби: історія і сьогодення
Коли ми повернулися до теми 85-річчя департаменту з охорони праці, промислової безпеки та екології, то Андрій Приймак висловив думку, що, перш за все, було б варто віддати належне тим керівникам, котрі в різні роки очолювали цю службу та зробили значний особистий внесок у її розвиток та вдосконалення методів і принципів її роботи.
«Відомо, що у 1945 році відділ техніки безпеки на нашому підприємстві очолив талановитий керівник та досвідчений спеціаліст Щербина Яков Іванович, потім естафету керівництва приймали та передавали своїм наступникам Вовк Іван Іванович, Гуров Вадим Миколайович, Прітулін Геннадій Олександрович, Марунчак Володимир Федорович, Кириленко Володимир Павлович, Теслюк Сергій Іванович, - зробив екскурс в історію Андрій Пантелійович. - З червня 2020 року наш департамент очолює Жанбек Єсмаханов – керівник з багатим досвідом роботи у провідних компаніях світу.
Що стосується служби з охорони праці у гірничому департаменті, то до 1997 року нею керував Ковальчук Віктор Іванович, а з 1997 до 2011 року - Некрасов Валентин Григорович. Після нього цю службу очолив я.
На сьогодні наш відділ разом зі мною нараховує 9 людей. Говорячи про наш колектив, можу відзначити, що його складають дуже кваліфіковані спеціалісти у галузі охорони праці та промислової безпеки. Більшість з них працюють у нашій службі вже понад 20 років, зокрема, це - Воловик Артур та Духов Юрій - з 1998 року, Васильєв Євген - з 2001 року, Тесленко Віталій – з 2002 року».
«А я хочу сказати про самого Андрія Пантелійовича, - приєдналась до нашої бесіди спеціаліст з охорони праці профкому ПМГУ ГД Оксана Крупа. – Він є членом ПМГУ з 1998 року, неодноразово обирався до складу профкому нашого виробництва і зараз є його членом, активно працює у комісії з охорони праці та пожежної безпеки.
Завдяки Андрію Пантелійовичу, наприклад, можна не хвилюватися, коли після якогось нещасного випадку на виробництві, збирається комісія для його розслідування. Ми знаємо, що комісія прийме вірне рішення і захистить інтереси постраждалого працівника, бо Андрій Приймак завжди займає незаангажовану позицію, вміє всіх вислухати, докопуючись до істини, до об`єктивних причин того, що сталося.
А ще він дуже добре своїм власним прикладом, своєю роботою агітує людей приєднуватись до лав ПМГУ. Тож цілком заслужено цього року Андрія Пантелійовича було відзначено високою нагородою нашої Профспілки - Нагрудним Знаком «За активну роботу в профспілці металургів та гірників України», а раніше його неодноразово нагороджували грамотами нашої «первинки», Криворізької міської організації та Центральної Ради ПМГУ».
Добрі помічники один для одного
«Що наша служба та профспілка можуть бути добрими помічниками один одному, бо у нас спільна мета – збереження здоров`я людей та забезпечення безпеки на їхніх робочих місцях, я переконався, ще коли працював інженером з охорони праці в аглоцеху №2, - пригадує Андрій Приймак. - Була тоді там головою цехкому Лідія Петрівна Базаєва. Так ми постійно з нею разом проводили перевірки, в яких умовах працюють наші люди на робочих місцях біля агломашин та у великому конвеєрному господарстві, які у них умови виробничого побуту.
Вже багато років ми тісно співпрацюємо з профкомом гірничого департаменту, і коли ним керував Меньшов Анатолій Васильович, і зараз – коли його очолює Торчило Віталій Сергійович. Знову таки разом проводимо комплексні перевірки у наших цехах, за результатами яких шукаємо спільне рішення для усунення виявлених недоліків.
Ось, наприклад, саме так народилася у нас спеціальна програма з ремонтів туалетів у цехах, стан яких був багато де вкрай незадовільним, передбачили її цільове фінансування і минулого року багато зробили для її виконання.
Багато разом з профспілкою, зокрема, з профільною комісією профкому підприємства, яку очолює Грибок Микола Васильович, працюємо над тим, щоб наші працівники були належним чином забезпечені ЗІЗ і щоб ці засоби були якісними. І профспілка тут відіграє дуже важливу роль, бо саме до неї часто в першу чергу звертаються працівники з якимись скаргами. Так, зокрема, недавно від нашого профкому ми дізналися на нарікання жінок-електромонтерів ЦМП ГД стосовно виданих їм захисних костюмів, що за розміром були незрозуміло на кого шиті. Реагуючи на це, відразу звернулися до відповідних служб нашого підприємства з проханням попрацювати з постачальником таких ЗІЗ та виправити ситуацію.
Як відомо, основною метою Політики ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у галузі охорони праці, виробничої безпеки та здоров'я є вихід на нульові показники виробничого травматизму. І я впевнений, що наша тісна співпраця з профспілкою у цьому напрямку – є запорукою того, що ми обов`язково цієї мети досягнемо».