Вірний шлях підказала любов

Ніколи не пізно почати працювати над собою – вчить історія залізничника Ігоря Бабкова

Цей матеріал, мабуть, було б доречно приурочити до Дня всіх закоханих – Дня святого Валентина, який відзначався у світі минулого тижня.

Та коли я йшов на зустріч з Ігорем Бабковим – змінним майстром залізничного цеху ТОВ «СТАЛЬ УКРАЇНА» - то і гадки про це не мав. Голова цехового комітету ПМГУ вказаного підприємства Наталя Самань запропонувала написати про свого колегу у профспілковій пресі,  рекомендувавши його, як відданого ПМГУ спілчанина, цікаву людину, яка захоплюється спортом, долучає до нього дітей, а також бере участь у волонтерському русі, допомагаючи ЗСУ.

І вже тільки під час нашої бесіди Ігор відкрив свою маленьку таємницю: любов до спорту до нього прийшла завдяки коханню. До знайомства з Оленою – своєю коханою дружиною, як зізнався мій співбесідник, він виявляв цікавість до спорту хіба що у вигляді перегляду якихось спортивних трансляцій на телебаченні. 

Цікаво, що і зараз, на перший погляд, особливо коли цей погляд застає Ігоря на робочому місці, у спецодязі, герой цієї публікації видається не дуже схожим на атлета-богатиря. Але зовсім інша річ  – побачити його під час занять фізичними вправами, на тренуванні. Тут вже ніщо не приховує у нього статуру,  здатну викликати заздрість у чоловіків та захват у жінок, та й продемонструвати він може такі вміння, що жодним фотошопом задля популярності в соцмережах не підмалюєш.

«Можете не вірити, але мені було вже за 30 років, коли я спробував, що таке спорт, а до того, працюючи на «Укрзалізниці» я був таким собі звичайним чолов`ягою, як то кажуть, не без поганих звичок,  - розповів Ігор. - Але коли зустрів Олену та закохався в неї, то вирішив: якщо я хочу бути гідним такої жінки, то варто мені почати змінюватися».

 

Так, кохання здатне робити нас кращими, а ще ніколи не пізно спробувати відкрити для себе та у собі нові світи – на власному досвіді переконався Ігор, та радить пам`ятати про це всім людям. 

Окрилений коханням, відчуваючи, як його надихає «рухати гори» кожна хвилина, проведена разом з Оленою, він  почав ходити на спортивні майданчики, взявся підкорювати бруси та турніки, знаходячи потрібні настанови та рекомендації щодо занять воркаутом, а саме так називають подібні вуличні тренування, в Інтернеті. 

За словами Ігоря, спочатку було важко, не дуже виходило, але він не здавався, продовжував працювати над собою, повністю відмовився від куріння та вживання алкоголю, і поступово результати прийшли. Щоб переконатися, що він вже на щось здатний, Ігор одного разу поїхав на змагання з воркауту в  Дніпрі і відразу виконав норматив кандидата в майстри спорту, віджавшись 80 разів від підлоги за правилами строгої техніки. 

А потім завдяки соціальним мережам, де Ігор мав звичку ділитися своїми поступовими успіхами в спорті, йому пощастило познайомитися ще з однією людиною, яка, поділяючи з ним захоплення воркаутом, посприяла зміцненню його впевненості в тому, що він став на вірну колію. Більше того, ця людина допомогла йому якнайкраще реалізувати себе на спортивній ниві. 

Сергій Чупров – господар спортивного залу, розташованого на вулиці Павла Глазового в нашому місті, з яким познайомився Ігор, запропонував йому  спробувати себе у якості тренера – наставника юного покоління. І хоча ніякого тренерського досвіду Ігор, звісно, не мав, новий знайомий таки умовив його взятися за цю справу, довіривши йому для тренерського дебюту двох власних племінників. І перший млинець,  як то кажуть, не виявився нанівець. 

Швидко почали з`являтися нові учні. І вже через три місяці на зайняття до Ігоря Бабкова стали ходити біля 30 дітлахів. А на сьогодні він є наставником вже для 60 дітей віком від п`яти до 15 років, які приходять на тренування тричі на тиждень.

Не без гордощів Ігор розповідає про успіхи своїх вихованців. Ось, наприклад, 15-річний Арсен Качаєв вже віджимається від підлоги 80 разів, що  відповідає розряду КМСа. Багато учнів дуже добре вправляються на турніках, роблять стійки на руках, ходять на руках, вміють показати, що таке сальто та інші вправи, які властиві воркауту. 

До речі, вже наступної неділі учні Ігоря Бабкова зможуть продемонструвати, чого навчив їх тренер, на справжніх змаганнях з воркауту. Ці змагання відбудуться у нашому місті, але на запрошення організаторів взяти у них участь відгукнулися спортсмени з Дніпра та Нікополя, можливо, будуть гості і з інших міст. І це добре не тільки у чисто спортивному сенсі, а і зважаючи на те, що змагання мають благодійну мету. 

Кожний спортсмен, який бажає взяти участь у цих змаганнях,  має зробити певний благодійний внесок (хто скільки може) на підтримку ЗСУ.  Зокрема, Сергій Чупров, який активно займається волонтерством, запропонував зібрані таким чином кошти передати до одного з українських благодійних фондів, який зможе використати їх для виробництва військових дронів.

Зазначимо, що завдяки Сергію Чупрову  долучився до волонтерських справ і сам Ігор. Так, раз на тиждень, у неділю, до зали, де він проводить тренування, запрошуються всі, хто бажає позайматися вправами з воркауту та підтримати захисників України. Бо сплата за таке разове заняття, яка становить 60 гривень, також йде на допомогу ЗСУ. У такий спосіб вже вдалося зібрати кошти, на які було придбано та передано воїнам 2-го батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади інструменти для ремонту військової техніки. Зараз так само збираються кошти, щоб придбати для потреб відважних українських десантників потужний зарядний пристрій. 

 Займаючись з дітьми, допомагаючи їм стати більш фізично розвинутими, сильними, загартувати власний характер, Ігор Бабков вірить, що його вихованці, ставши дорослими, в свою чергу будуть готові допомогти рідній країні – бо такі люди будуть їй дуже потрібні і після Перемоги у нинішній війні, коли дійде черга до масштабної відбудови України.

«Виявилося, що працювати з дітьми дуже цікаво, тому я хотів би цим займатися і надалі, причому, робити це вже як справжній професіонал-педагог, - поділився Ігор. – Тож зараз навчаюсь заочно у криворізькому педагогічному університеті, щоб здобуту другу освіту ( за першою я – інженер-будівельник з дипломом Дніпропетровського інституту інженерів транспорту) і стати фахівцем з фізичної культури у званні магістра».

Є у Ігоря мрія – відкрити справжню, належним чином зареєстровану,  школу з воркауту. І він цілеспрямоване крокує до здійснення цієї мрії, поступово накопичуючи необхідний досвід, відшукуючи можливість для обміну ним з колегами, які поділяють його захоплення воркаутом. Зокрема, одну з таких можливостей він бачить у поїздці до Львову, для участі в фестивалі вуличних культур, який там має пройти на початку березня. 

У ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вирішили допомогти Ігорю Бабкову потрапити на згаданий фестиваль, частково профінансувавши його поїздку. Тож будемо очікувати від нього на цікаву розповідь про візит до міста Лева, і побажаємо йому, щоб всі його мрії та плани здійснилися!