Головне – допомогти, а не покарати!

Розпочинаємо цикл публікацій, присвячених 85-річчю з дня заснування департаменту з охорони праці, промислової безпеки і екології ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Зазначимо, що з нагоди цієї ювілейної дати, яка припадає на 5 грудня, групу працівників департаменту було відзначено за добросовісну працю та активну участь у профспілковому житті грамотами ПО ПМГУ підприємства. Отримав таку почесну відзнаку і провідний інженер з охорони праці Олександр Осипенко.

Олександр Осипенко працює у службі з охорони праці вже півтора десятка років. Таку спеціальність він обрав для себе, ще коли вступав на навчання для здобуття вищої освіти на гірничий факультет Криворізького технічного університету. Відразу після закінчення цього вузу Олександр і прийшов на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», відгукнувшись на пропозицію приєднатись до його колективу, яку отримав від представників підприємства. Вони тоді саме  завітали до КТУ з надією знайти потрібні кадри серед випускників університету.

Розпочинав у фасонно-чавуноливарному цеху, але що таке охорона праця не в теорії, яку викладали у вузі, а в реальному житті – на виробництві – по-справжньому відчув та зрозумів, коли став інженером з охорони праці у ЦРМО-4. Цікаво, що до того, як він отримав цю посаду, вона була вакантною біля півроку, тож роботи на молодого спеціаліста відразу навалилося чимало. Однак в той же час це був і гарний шанс проявити себе, що і вдалося Олександру. Свідченням того стало запрошення очолити бюро з охорони праці усього ремонтного виробництва.

На сьогодні Олександр Осипенко вже понад 10 років має справу з підрядними організаціями, яких залучають на підприємстві до виконання ремонтів та будівництва різних об`єктів.
« До війни у нас на підприємстві на різних об`єктах щоденно працювало більше 5 тисяч працівників підрядних організацій, - розповідає Олександр. – Наприклад, тільки на будівництві у шламовому господарстві гірничого департаменту третьої карти, тобто хвостосховища, яке я особисто курирував,  кожного дня було зайнято до 250-280 підрядників та біля 60 одиниць техніки. І моє завдання полягало у контролі за тим, щоб вся ця маса людей виконувала свою роботу з дотриманням норм охорони праці.

Зараз масштаби залучення підрядників набагато менші, ніж донедавна, щоденно у нас на підприємстві працюють до тисячі людей, бо великі проекти з будівництва поки що призупинені, а виконуються переважно не дуже значні за обсягом робіт ремонти. І все ж у мене та моїх колег роботи і надалі вистачає, бо за кожним з нас закріплена чимала зона відповідальності.

Я, зокрема, зараз курую монтаж трубопровіду доменного газу біля ТЕЦ-1, а також ТЕЦ-2, кар`єри гірничого департаменту та дробильні фабрики, які там діють.  
Звичайно, у роботі з підрядниками є своя специфіка. Бувають не поодинокі випадки, коли їхнє керівництво намагається  економити на забезпеченні своїх працівників засобами індивідуального захисту або питною водою, у якій є велика потреба, зокрема, під час літньої спеки. Тож доводиться працювати з подібними керівниками і пояснювати, що такий стан справ, коли ви хочете працювати у нас на підприємстві, – недопустимий.

Що стосується рядових підрядників – на жаль, вони переважно не є членами профспілки , тому не мають відповідних важелів впливу на своїх  роботодавців, щоб відстояти свої права. Так що відразу карати таких людей за будь-які порушення щодо охорони праці, як я вважаю, це – неправильно. Головне у нашій роботі – це не знайти якнайбільше порушень та покарати усіх порушників, а допомогти людям виправити ситуацію, забезпечити безпеку та належні умови для їхньої праці. І щоб домогтися такого результату, іноді вистачає і бесіди з порушником, щоб він все усвідомив. Але якщо порушення відбуваються систематично, і їхній винуватець нічого робить, щоб їх позбутися,  то, вибачайте, не звертаючи увагу на посади, можемо відібрати перепустку і все. Ця людина у нас на підприємстві більше не працюватиме. 

Ви знаєте, таке постійне спілкування з різними людьми, яке притаманне нашій роботі, -  як на мене, це дуже цікаво. Так, охорона праці потребує і кабінетної роботи, наприклад, з проектною документацією, яку підрядники приносять нам на перевірку. Але то – не моє. 

Постійні виїзди для контролю на об`єкти в різних цехах, хоча їх потрібно робити за будь-якої погоди: і в дощ, і в сніг, - для мене набагато цікавіша робота. По-перше, дізнаєшся, щось нове, поповнюєш свої знання. Ось, наприклад, після того, як я курирував ремонт одного з котлів на ТЕЦ-3, тепер вже знаю принцип роботи таких агрегатів. А головне – коли бачиш, як відбувається пуск якось об`єкта, що його ремонтували або будували на твоїх очах і все це – без жодної травми серед виконавців робіт, то дуже приємно відчувати: у цьому результаті – є частка і твоєї праці!»