Нас кличе у мандри дорога

Є люди, котрим не потрібно шукати собі роботу, бо вона їх сама знаходить. Їм не звикати чути: «Виручиш?», – і відповідати, – «Так, звісно, про що мова!».

Ну, як тут відмовиш, коли йдеться про таку серйозну справу, не кожний з нею впорається, – говорять вони самі собі. І, дійсно, з дріб`язкових приводів до них, зазвичай, ніхто і не звертається з проханням виручити, позаяк «працює» зароблений роками авторитет справжнього майстра (не за посадою, а за вміннями) у своїй професії.

Саме до таких людей належить Сергій Алексєєнко – водій автотранспортного управління ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», член Профспілки металургів та гірників України з майже сорокарічним «стажем».

«На підприємстві я почав працювати ще на початку 80-х років минулого сторіччя, спершу була нетривала робота слюсарем у доменному цеху №1, а вже потім став водієм. І ніколи про те не жалкував». – розповідає Сергій Вікторович. 

«Дуже люблю свою роботу. Люблю дорогу, бо дорога – це рух, це нові враження», – ділиться досвідчений водій.

Так, на його трудовому шляху не завжди було все рівно. Траплялися і «вибоїни» у вигляді численних пертурбацій та реорганізацій, коли автомобільне господарство то виводили зі складу підприємства, то повертали до нього знову.

«Та що згадувати про ті часи, позаяк усі тодішні негаразди не йдуть ні у які порівняння з тим, що зараз відбувається на нашій землі. Вже який місяць триває війна, а й досі у голові погано вкладається, що могло таке трапитись, – говорить Сергій Вікторович. – Нам і тут, за півсотні кілометрів від фронту, не солодко, а як же важко тим, хто день і ніч тримає оборону на передовій під ворожими обстрілами? Так що дуже добру справу робить наша профспілка, всіляко допомагаючи українським воїнам. Тому коли мені запропонували разом з профспілковими волонтерами з`їздити на західний кордон нашої країни, щоб привезти звідти гуманітарну допомогу від закордонних профспілок, то зовсім не роздумував і відразу погодився».

Ось так зустрів він цього року у дорозі Великдень, причому, не за кермом вже неначе рідної, хоча і службової, легкової автівки, на якій працює останніми роками, а у кабіні тентованої вантажівки. Але досвіду йому не позичати, тому жодних проблем така зміна «вагової категорії» для нього не створила. Загалом двічі Сергій їздив до Польщі за гуманітарною допомогою, яку збирали для ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» спілчани з арселорівських підприємств у Німеччині та Бельгії.

А нещодавно була ще одна поїздка – до міста Дрогобича на заході України, на цей раз вистачило і легкового автомобіля, щоб доставити у рідне місто для профспілкової «первинки» підприємства черговий гуманітарний вантаж. То був вихідний день, але Сергій Вікторович, не вагаючись, присвятив його поїздці, яка зайняла 12 годин в один в бік та стільки ж у зворотному напрямку лише з кількома годинами перепочинку між тим. При цьому він сам зовсім не вважає таку поїздку чимось надзвичайним. «Та така у нас водійська робота, ми – народ звиклий до відряджень, – пояснює він. – Набагато складніше було під час однієї поїздки до Польщі, коли через дефіцит пального довелось простояти цілу ніч до ранку, щоб заправитися і мати змогу далі їхати за маршрутом».

З нагоди професійного свята – Дня працівників металургійної та гірничодобувної промисловості – Сергія Алексєєнка було відзначено Грамотою ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривиій Ріг», яку йому вручила голова ПО Наталя Маринюк зі словами подяки за активну участь у доставці в наше місто гуманітарної допомоги, такої потрібної зараз захисникам України. У профспілковій «первинці» підприємства впевнені: на Сергія Вікторовича завжди можна покластися, і якщо коли знову буде потрібен водій з досвідом тривалих поїздок, то ця людина точно виручить.