Щоб завжди на шляху було зелене світло!
4-го листопада в Україні відзначається День залізничника.
ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вітає з професійним святом усіх залізничників, які працюють на підприємстві.
Бажаємо вам міцного здоров`я, щоб все було добре на роботі і у ваших родинах, хай здійснюються всі плани і щоб якнайскоріше повернулися до своїх колективів живими та здоровими всі ваші колеги, які стали воїнами і зараз захищають Україну від ворога.
Напередодні професійного свята ми зустрілися з представниками профактиву залізничного цеху №2. Зазначимо, що цехова організація ПМГУ, яка діє в ЗЦ-2 (голова цехкому Світлана Антонюк), на сьогодні налічує у своїх лавах майже три сотні спілчан. При цьому кількість працівників, що приєдналися до ПМГУ, тут має сталу тенденцію до зростання.
«Що мотивує залізничників до вступу в ПМГУ?» - поцікавилися ми у наших співрозмовників. Попросили їх і розповісти трохи про себе, бо хотілося більше дізнатися про людей, яких колеги-спілчани з ЗЦ-2 обрали на відповідальні посади у складі цехового профактиву, і, тим самим, довірили їм представляти та захищати інтереси свого колективу.
Профспілка – це як «швидка допомога» за багатьох життєвих обставин
Як розповів машиніст-інструктор, заступник голови цехкому залізничного цеху №2 Дмитро Скобедін, він працює в цьому цеху з 2003-го року.
Раніше закінчив гірничий технікум, але, коли після строкової служби в армії зайнявся пошуком роботи і йому запропонували стати залізничником на найбільшому промисловому підприємстві нашого міста, - не відмовився. Пройшов навчання на відповідних курсах і почав працювати помічником машиніста. Через чотири роки став машиністом локомотива.
А сьогодні Дмитро як машиніст-інструктор вже сам допомагає іншим освоювати навички, потрібні для керування такою потужною технікою, якою є локомотив. Цією справою він займається вже чотири роки.
При цьому Дмитро прагне постійно поповнювати і власний багаж знань. Ще в перші роки роботи в ЗЦ-2 він заочно закінчив Криворізький технічний університет, отримавши диплом гірничого інженера. А зараз здобуває другу вищу освіту в ДУЕТі, яка дозволить йому стати дипломованим фахівцем – менеджером – в сфері управління підприємством.
«Освіта ніколи зайвою не буває, чим більше маєш знань – тим більше у тебе можливостей для кар`єрного та професійного зростання», - пояснює профактивіст.
Що стосується профспілкової роботи, то в наш час, за словами Дмитра, для профактиву ЗЦ-2, як і загалом для всієї первинки підприємства, є безумовним пріоритетом підтримка людей, надання допомоги тим спілчанам, які особливо відчули на власному житті ті біди та негаразди, що зазнав народ нашої країни внаслідок розв’язаної ворогом війни.
«Життя зараз важке і багато людей звертаються до Профспілки за допомогою, - розповідає заступник голови цехкому. – Є в нас люди, чиє житло постраждало від ворожих ракетних обстрілів нашого міста. Так в нашій Профспілці – первинці підприємства – потурбувалося про те, щоб в таких випадках нашим спілчанам надавалася матеріальна допомога з огляду на ту шкоду, якої було завдано їхньому житлу.
Постійно виписуємо матеріальну допомогу тим, хто потребує дороговартісного лікування через хвороби. А хворіють люди, знову ж таки, зараз багато, часто стикаються з загостреннями якихось хронічних хвороб, бо все це провокується постійним стресом, в якому ми всі живемо від початку повномасштабної війни.
За таких обставин особливої ваги набуває турбота про оздоровлення спілчан, про те, щоб вони мали можливість покращити своє здоров`я, отримавши путівку в санаторій. Все це – властиве для нашої Профспілки.
А допомога колегам, яких мобілізували до армії після початку війни? Скільки всього ми передали нашим хлопцям-воїнам, бо в первинці підприємства подбали про їхнє забезпечення і бронежилетами, і касками, і термобілизною, і багатьма іншими речами!
Люди бачать цю роботу Профспілки, дізнаються про неї від колег, вдячних ПМГУ за ту чи іншу допомогу, з розповідей наших профактивістів, які пояснюють переваги від перебування в лавах ПМГУ. Ось і приєднуються до нас не тільки новачки, що влаштовуються на роботу в наш цех,а й ті працівники, які раніше чомусь вважали, що можна обійтися без профспілки, або були членами інших профспілок.
На позитивний імідж ПМГУ, як я вважаю, чимало працює і той особистий високий авторитет, яким користуються серед людей наші профспілкові лідери – і Наталя Маринюк, яка очолює первинку підприємства, і Світлана Антонюк, яка є головою нашого цехкому.
За ті пару років, що я є заступником голови цехкому, добре пересвідчився, що наш колектив не прогадав, коли довірив Світлані очолити наш цеховий «осередок» ПМГУ. Вона точно, як то кажуть, на своєму місці, бо є активною, чуйною людиною, яка ніколи не пройде повз якісь чужі проблеми, завжди потурбується про допомогу і залучить до цього всіх, кого тільки можна. Так що вона в нас – молодець і велика розумниця».
До цеху приходить молодь: і це – добрий знак!
«Так, з головою цехкому нам пощастило, - приєднується до бесіди колега Дмитра теж машиніст-інструктор Єгор Карпінський. – Світлана Антонюк - вона у нас справжній профспілковий лідер, бойовий, пробивний, якому до снаги домогтися вирішення дуже непростих питань. Я особисто дуже вдячний їй за ту підтримку, яку від неї завжди відчуваю, відколи мене обрали профгрупоргом 3-ї зміни (а було це незадовго перед початком війни) і мені довелося взяти на себе певну профспілкову роботу».
Єгор є залізничником, фахівцем з організації перевезень на залізничному транспорті, за освітою, яку здобув в результаті навчання в політехнічному коледжі нашого міста. Його трудове життя розпочалося з роботи на Криворізькому залізорудному комбінаті. Але через два роки – в 2011-му – він перейшов на «АрселорМіттал Кривий Ріг» і став помічником машиніста в залізничному цеху №2. Потім працював машиністом, старшим машиністом, а з 2020-го року обіймає посаду машиніста-інструктора.
В зміні, профгрупоргом якої є Єгор, працюють близько сотні людей. І більша частина з них - понадь 70% колективу – є нашими спілчанами.
Слід зазначати, що колектив цей - майже повністю чоловічий, його складають машиністи та помічники машиністів. Зважаючи на цей факт, не дивує, як сильно цього колективу торкнулася мобілізація, оголошена в нашій країні після початку повномасштабної війни. На сьогодні 41 працівник з числа машиністів та їхніх помічників, що працювали в 3-й зміні, захищає рідну країну від ворога в лавах українського війська.
Тому допомога мобілізованим колегам – на сьогодні одна з найактуальніших турбот для профактивістів ЗЦ-2. «Ось зовсім нещодавно за участі профкому металургійного виробництва передали нашим воїнам біля ста окопних свічок, що їх власноруч виготовили спілчани одного з цехів нашого підприємства, - розповідає Єгор, - а, взагалі, ми вже дуже багато всього передали, завдяки турботам нашої Профспілки, мобілізованим хлопцям, і ця робота у нас і надалі продовжує перебувати, як то кажуть, в центрі уваги».
Дуже дякують працівники ЗЦ-2 Профспілці, як зазначає профгрупорг, за можливість оздоровитися за пільговою профспілковою путівкою на відомих курортах нашої країни, зокрема, на Львівщині та Закарпатті. Люди повертаються з тамтешніх оздоровниць, зазвичай, дуже задоволені, і визнають, що путівка від Профспілки для них на сьогодні залишилась майже єдиним доступним варіантом влаштувати собі відпочинок на такому якісному рівні.
Дякують працівники цеху і за можливість отримати безкоштовну юридичну консультацію з різних питань від юристів первинки. Бо якби довелося сплачувати за подібні послуги приватним юристам за ринковими розцінками, то це було б і не кожному по кишені.
«Люди оцінюють ось такі переваги від членства в ПМГУ і вступають до лав Профспілки, - зазначає Єгор. – Роблять це і працівники зі стажем роботи, і новачки, які поповнюють наш цех, серед яких багато стають нашими спілчанами ще у період свого перебування в статусі стажерів».
До речі, на сьогодні в зміні №3 працюють стажерами шестеро молодих хлопців віком до 20 років. Бачити в цеху таке молоде поповнення, звісно, приємно, але, на жаль, попри відкритий прийом до ЗЦ-2 нових працівників кадрове питання, пов`язане з нестачею, насамперед, добре підготовленого та навченого персоналу, продовжує стояти тут доволі гостро. Справа в тому, що стажування, яке передує дозволу на самостійну роботу, в ЗЦ-2 досить тривале – може становити і до півроку. Тож і не залишається досвідченим залізничникам нічого іншого, як виходити на роботу понаднормово – у власні вихідні. І така потреба буває складає до 30 працівників в зміну.
З одного боку це, звісно, дозволяє збільшити свій заробіток, але з іншого – людині все ж властиво втомлюватися, а робота з керування локомотивом завжди потребує підвищеної концентрації. І ось я як тут знайти баланс, який би враховував всі ці нюанси? Це питання сьогодні також не може не хвилювати профактивістів з залізничного цеху №2.
Та все ж свято – є святом, і з нагоди Дня залізничника Дмитро Скобедін та Єгор Карпінський бажають всім колегам здоров`я, гідної зарплати, сімейного благополуччя, а насамперед – мирного неба над головою, яке дозволить всім хлопцям, що стали воїнами, повернутися додому, у рідний колектив, де на них дуже чекають. Ну, і, звісно, профактивісти бажають всім бути активними спілчанами, підтримувати один одного та завжди бачити зелене світло на шляху до здійснення власних мрій і задумів.