Студенти, стажери, спілчани…

Тему цієї публікації підказав календар, згідно з яким 17-го листопада відзначався Міжнародний день студентів.

Слід зазначити, що є кому відзначати цю дату і серед спілчан, які перебувають в лавах ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Зокрема, нагадаємо, що вже не перший рік як до складу первинки підприємства входить профспілкова організація Державного університету економіки та технологій (ДУЕТ), колектив якої складається як з педагогічних працівників, так і з тих же студентів.

Крім того, серед наших спілчан можна зустріти і представників студентської молоді, які здобувають освіту в інших учбових закладах, а до ПМГУ приєдналися на відміну від студентів-«дуетівців» не за місцем навчання, а за місцем…своєї роботи! Так, мова йде про тих молодих людей, котрі вирішили не відкладати працевлаштування за обраною професією до того моменту, поки стануть дипломованими фахівцями, а зробили це, ще залишаючись студентами, тобто вирішили, що їм буде до снаги поєднувати навчання з роботою.

Спочатку була «Нова фабрика»

Як розповів студент-четвертокурсник Політехнічного фахового коледжу Криворізького національного університету Денис Ратушняк, він вже третій місяць стажується як помічник машиніста тепловоза в залізничному цеху №2 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Взагалі, з підприємством, яке стало нинішнім місцем роботи, хлопець познайомився ще на другому курсі завдяки арселорівському проєкту «Нова фабрика». А ось коли наближалось до завершення навчання на третьому курсі за обраною спеціальністю «локомотивне господарство», то йому запропонували розпочати стажування на підприємстві, не чекаючи на отримання диплому по закінченню коледжу.

І Денис вирішив скористатися такою можливістю для здобуття практичних умінь та навичок, потрібних для роботи помічником машиніста, раніше, ніж це передбачено програмою навчання в коледжі, згідно з якою черга до переддипломної практики має дійти тільки наступною зимою.

За словами Дениса, в колективі ЗЦ-2 його прийняли добре. Як стажер він приєднався до локомотивної бригади, де його наставником став досвідчений помічник машиніста Костянтин Цопа, який виявився дуже гарним вчителем. Під наставництвом цього професіонала своєї справи Денис за два місяця роботи вже встиг, як він сам вважає, багато чого навчитися, працюючи на ділянці, де локомотиви задіяні для перевезення чавуну, виплавленого в доменному цеху №1.

«Звісно, поєднувати роботу з навчанням, хоча б і з дистанційним, яке у нас на сьогодні прийняте, змушувати себе після відпрацьованої зміни виконувати завдання з коледжу – трохи важкувато. Але у мене поки що все виходить, - говорить хлопець. – До речі, в залізничному цеху №2 зараз паралельно зі мною проходять стажування і інші студенти з нашого коледжу, серед них – і мої одногрупники. Тож ми тут перезнайомилися, краще ніж в коледжі, і намагаємося допомагати один одному».

Може розраховувати Денис і на підтримку, якщо виникне у ній потреба, від Профспілки, бо в цеху йому запропонували вступити до первинної організації ПМГУ підприємства. Хлопець став спілчанином, дослухавшись до порад профактивістів ЗЦ-2, машиністів-інструкторів Дмитра Скобедіна та Єгора Карпінського, які звернули увагу новачка цеху на переваги від вступу до ПМГУ.

«Особливо мене  зацікавило, що Профспілка гарантує своїм спілчанам правовий захист, пропонує звертатися за безкоштовними юридичними консультаціями. Так, поки що приводу для цього у мене не було, але в житті все може трапитися, - розповідає Денис. – А ще мені дуже сподобалося, що в ПМГУ за мирного часу організовували і туристичні тури, і масові спортивні змагання саме для своїх спілчан. Я таке дозвілля люблю. Раніше і футболом займався, і плаванням. Охоче взяв би учать і в змаганнях з інших видів спорту, от хоча б з настільного тенісу».

Думається, не відмовся б хлопець взяти участь і в якихось культурно-масових заходах, якщо б такі організовувались Профспілкою, бо, коли з`являєтся вільний час, він із задоволенням присвячує його грі на гітарі, успадкувавши це захоплення від свого батька. Особливо небайдужий Денис до рок-музики.

Цікаво, що, як зізнався хлопець, вибір професії був для нього доволі  випадковим. Після закінчення 9-го класу в школі він ще добре не усвідомлював, чим би хотів займатися надалі. Але поряд з його домом був Політехнічний коледж, де пропонували навчатися на залізничників. Ось Денис і обрав його для навчання, щоб, як то кажуть, далеко не ходити.

Але поступово став з`являтися інтерес до обраної спеціальністю і, зокрема, він значно посилився під час навчання на третьому курсі, коли дійшла справа до вивчення предметів, безпосередньо пов`язаних з майбутньою професією.

«А ось як почав працювати помічником машиніста в залізничному цеху на «Арселорі», то остаточно переконався, що така робота мені до душі», - ділиться Денис.

 

Якщо є бажання – можна все встигати!

Студентка-четвертокурсниця Політехнічного фахового коледжу Криворізького національного університету Карина Любецька, зовсім нещодавно – наприкінці жовтня – приєдналася до колективу залізничного цеху №1 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Карина має пройти тримісячне стажування для здобуття навичок, потрібних для самостійного виконання обов’язків, з яких складається відповідальна робота диспетчера маневрового. Сьогодні дівчина освоює ці навички під наставництвом досвідченого диспетчера Володимира Корецького.

«Карина працює у нас зовсім недовго, але вже з перших днів було видно, що є в неї бажання працювати, переймаючи потрібний досвід від свого наставника, є інтерес до обраної професії, прагнення стати гарним спеціалістом у своїй справі, - говорить начальник залізничної станції Прокатна Прокатного району залізничного цеху №1 Віктор Янчук. – Маємо сподівання, що стажування для Карини пройде успішно і вона й далі працюватиме на нашій станції, бо дівчина вона – розумна, цілеспрямована».

За словами Карини, взагалі-то, вона зовсім не планувала починати працювати ще під час навчання в коледжі, де здобуває освіту за спеціальністю «організація перевезень на залізничному транспорті». Але одного разу до коледжу завітали представники ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та почали розповідати про можливість проходження на підприємстві виробничої практики. І коли Карина тоді поцікавилася можливістю офіційного працевлаштування на підприємство для студентів, то отримали ствердну відповідь. Ось так і визріло в неї рішення про подальше поєднання навчання з роботою.

«Так, і вчитися, і працювати повний робочий день одночасно – це складно, але я даю собі раду, - впевнено зазначає дівчина і додає, - головне – це бажання, якщо воно є – то все можна встигнути». І, навіть, як з`ясувалося під час подальшої розмови, можна знаходити час для таких захоплень, які має дівчина, як малювання та вишивання.

 Роботи на залізничній станції Прокатна для диспетчера маневрового вистачає, тут немає коли розслаблятися, бо станція обслуговує відразу кілька цехів: і сортопрокатні, і блюмінг, і вальцетокарний, і дільницю копрового цеху. Але такий режим роботи – це й добре, вважає Карина, бо можна швидше здобути потрібні диспетчеру знання та навички безпосередньо на практиці.

«Я розумію, що маю ще багато чого навчитися, тож необхідно більше практикуватися і не гаяти часу, - відзначає дівчина. – Тім більше, що колектив, до якого мене прийняли, мені подобається, хочеться і надалі тут працювати. Це - однозначно, навіть, якщо після закінчення коледжу вирішу продовжувати навчання для здобуття вищої освіти, над чим зараз роздумую».

До речі, коли після 9-го класу школи постало питання, що робити далі, то тоді Карина довго не роздумувала. Без вагань вона пішла вчитися на фахівця з організації залізничних перевезень, обравши майбутню професію за прикладом своїх батьків.

Відразу після прийому на роботу Карині запропонували в ЗЦ-1 вступити до ПМГУ. І вона погодилася, коли їй пояснили, що бути спілчанкою – це додаткові соціальні гарантії, це підтримка в будь-якій ситуації від багатотисячного колективу авторитетної на підприємстві профспілкової організації.

«Щоправда, до жодних профспілкових справ я поки не долучалася, і причин звертатися до Профспілки з якихось питань теж не було. Та, гадаю, що все ще попереду», - говорить дівчина.