Світлана Маджарова: «Наша Профспілка – це як одна велика дружня сім`я»

Цехова організація ПМГУ залізничного цеху №1 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на сьогодні має стійку тенденцію до розширення своїх лав. Щомісячно її колектив поповнюють декілька нових спілчан.

«Зазвичай, до нас приєднуються, написавши заяву про вступ до ПМГУ, десь п`ять – шість людей на місяць, - розповідає голова цехкому ПМГУ ЗЦ-1 Світлана Маджарова. – Але ось в минулому місяці до ПМГУ у нас вступили відразу аж 10 працівників цеху. У цьому місяці виявили бажання приєднатися до нашої Профспілки і зробили це ще шість людей.

В результаті, зараз, коли загальна чисельність колективу залізничного цеху №1 становить 226 людей, наша цехова організація ПМГУ налічує 163 спілчанина».

Ми поцікавилися у Світлани, що, на її думку, сприяє такій добрій мотивації працівників ЗЦ-1 щодо вступу до лав ПМГУ, чи знає профспілковий лідер цього цеху якісь «секрети», які допомагають в роботі з залучення до Профспілки нових спілчан.

Робота нашої Профспілки говорить сама за себе, тож головний «секрет» - це відкритість для спілкування з людьми.

«Та ніяких особливих «секретів» у мене немає, - зазначає наша співрозмовниця, - Те, що працівники нашого цеху охоче приєднуються до ПМГУ, - то це, як я вважаю, є заслугою всього колективу профспілкової первинки нашого підприємства. Наша первинка робить дуже багато, щоб забезпечити для своїх спілчан додатковий соціальний захист, додаткові пільги та гарантії.

І за тих обставин, в яких ми сьогодні живемо, коли війна постійно наповнює наше життя якимись негараздами, така турбота про людей, приклад якої надає наша Профспілка, є особливо актуальною. Люди сьогодні особливо потребують допомоги, бо значно частіше, ніж раніше, за мирного життя, потрапляють в різні важкі ситуації.

Ось взяти хоча б випадки, коли внаслідок ворожих повітряних атак постраждало житло наших людей. Наша Профспілка відразу відгукнулася на цю проблему і стала виплачувати матеріальну допомогу тим спілчанам, житло яких зазнало якоїсь шкоди від прильотів. Людям тільки потрібно надати відповідні документи. А скільки зусиль наша первинка докладає для підтримки спілчан-чоловіків, мобілізованих до українського війська!

Ще дуже виручає можливість отримати від Профспілки безвідсоткову позику, коли хтось хворіє та потребує значних витрат на лікування. Але, як я неодноразово переконувалася на власному досвіді, чимало людей нічого не знають про такі «плюси» від профспілкового членства, вони тільки чули, що потрібно платити зі своєї зарплати профспілкові внески, а ось як ці гроші з лишком до спілчан повертаються в різному вигляді внаслідок діяльності Профспілки – вони й гадки не мають.

Тож просто потрібно про всю цю роботу, про всі ці добрі справи, які робить наша Профспілка, людей інформувати, спілкуватися з ними, пояснювати їм, що вони можуть отримати, які переваги здобути, приєднавшись до ПМГУ.

Ну, а спілкування з людьми мене особисто ніколи не лякало, як може декого. Навпаки, завжди подобалося бути серед людей, як то зараз кажуть, комунікувати з ними, хотілося мати саме таку роботу».

Дуже радію за кожного спілчанина, який відчув турботу Профспілки.

«Я – відкрита для спілкування. Всі в цеху знають мій номер телефону. І я звикла відповідати на дзвінки наших спілчан і після закінчення робочого дня, а то і у вихідний  день. Звертаються люди з різними питаннями, буває, іноді, навіть, стосовно якихось особистих справ, - продовжує Світлана. - Створили ми у себе в цеху серед наших спілчан вайбер-групу для оперативного доведення до людей корисної для них профспілкової інформації.

І дуже приємно, коли люди дякують вже тільки за пропозицію скористатися тими перевагами та можливостями, які вони мають як члени ПМГУ, бо, кажуть, що раніше відповідна інформація якось проходила повз них. Ось, наприклад, нагадую людям, що вони можуть взяти від Профспілки путівку в санаторій та поїхати туди відпочити, оздоровитися. І багато хто дивується, що, навіть, в умовах війна наша Профспілка продовжує таким чином дбати про здоров`я своїх спілчан та членів їхніх сімей.

А вже коли хтось за моєю порадою таки отримає ту ж санаторну путівку, або скористається іншою пільгою, доступною для наших спілчан, то радію за таких людей, здається, не менше, ніж вони самі, відчуваючи вдячність до Профспілки за виявлену турботу та конкретну допомогу».

 

Нові працівники – нові можливості.

За словами Світлани Маджарової, одним з вагомих чинників, що, безсумнівно, сприяє залученню до лав ПМГУ в ЗЦ-1 нових людей, є також факт активного набору до цеху нових працівників на ті вакансії, яких тут вистачає. Набір йде постійно, радує, що приходить на роботу в цех і чимало молоді, враховуючи також і студентів, які тут стажуються паралельно з продовженням навчання за обраним фахом. І багато новобранців цеху цілком позитивно сприймають запрошення приєднатися до лав ПМГУ.

До речі, сама Світлана колись теж поповнила колектив залізничного цеху №1 як молодий спеціаліст, отримавши сюди направлення після закінчення залізничного технікуму. Було це в 1999 році. Прийняли її тоді на роботу черговим стрілочного поста Сталеплавильного району.

А за своє залучення до профспілкового життя Світлана завдячує своїй попередниці на посаді голови цехкому ЗЦ-1 Ларисі Ісаченко. Та розгледіла в ній добру помічницю, якій можна довірити будь-яку справу. Тож коли Ларису перевели з цеху на іншу роботу, вибір її «спадкоємниці» на чолі цехкому у тамтешньому колективі особливих питань не викликав. Колектив висловив цілковиту довіру кандидатурі Світлани Маджарової.

 Зараз Світлана працює в ЗЦ-1 інспектором, її робоче місце знаходиться в приймальні цеху, тож кожний новобранець, що влаштовується в цех на роботу, обов’язково відразу, як то кажуть, потрапляє в її поле зору. І голова цехкому добре користується такою нагодою для знайомства з новачками, для їхнього інформування про діяльність ПМГУ та агітації на користь приєднання до Профспілки.

У взаємодії з адміністрацією цеху та за підтримки всієї первинки.

Дуже вдячна Світлана за підтримку своїм профгрупоргам. Взагалі, в команді профактивістів ЗЦ-1 вона є єдиною представницею жіночої статі, всі четверо профгрупоргів – це чоловіки, які завжди готові підставити їй при першій потребі своє міцне плече. Так, наприклад, вони взяли на себе справу з передання мобілізованим працівникам цеху тих речей, які закуповувала, або отримувала як гуманітарну допомогу для воїнів-спілчан наша первинка.

А ще всі четверо профгрупоргів працюють на керівних посадах: Євген Сацький є заступником начальника цеху, а Євген Угринович, Віталій Пахлан та Роман Розуменко – це начальники районів. Тож не дивно, що в ЗЦ-1 цехком та адміністрація цеху постійно контактують між собою та, зазвичай, непогано взаємодіють для вирішення різних питань. Зокрема, це дає можливість оперативно реагувати на ті проблеми, скажімо, пов’язані з виробничим побутом (погане водопостачання, відсутність опалення тощо) чи забезпеченням СІЗ, на які частенько скаржаться, звертаючись до цехкому протягом року, працівники ЗЦ-1.

Ну, а коли з якоюсь проблемою на рівні цеху самостійно впоратись немає можливості, то цехком ЗЦ-1 завжди може звернутися до профкому підприємства, його комісії з охорони праці та пожежної безпеки зі впевненістю, що там не будуть гаяти часу і докладуть всіх зусиль, щоб якнайскоріше домогтися  розв’язання цієї проблеми.

«Для мене наша Профспілка, і особливо профактив нашої первинки – це як одна велика дружня сім`я, де всі готові згуртовано допомагати один одному, де я завжди можу розраховувати на слушну пораду від колег – голів інших цехкомів, де я завжди відчуваю підтримку у своїй роботі, яка не може не надихати, від голови нашої первинки Наталі Маринюк, голови профкому метвиробництва Олега Ващенко та інших наших профспілкових лідерів», - зазначає Світлана Маджарова.

Саме це, на її думку, і є головною складовою того позитивного результату, коли в рідному для неї залізничному цеху №1 кожного місяця до лав спілчан приєднуються всі нові і нові люди.