У шахті одразу зрозуміло, хто чого вартий

29 квітня виповнюється 60 років від початку роботи шахти нинішнього шахтоуправління з підземного видобутку руди гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

На жаль, колектив шахтарів-арселорівців відзначає цей ювілей не у повному складі: 140 з них стали до лав ЗСУ, четверо - віддали життя за Україну. Та їх колеги після майже піврічної зупинки шахти знову повернулись у забої, де щодня зустрічаються з великою кількістю ризиків. Як це - працювати в шахті, розпитали шахтаря зі стажем – Сергія Сапьолку, який нині очолює цеховий комітет ПМГУ шахтоуправління.

Підземний світ – випробування не для кожного

Для не підготовлених людей спуск у шахту може бути справжнім стресом. Уявіть кліть, схожу на великий ліфт. Вона вміщає 30-40 людей на один поверх і мчить на глибину 1000 метрів зі швидкістю 5 метрів на секунду. 8-10 хвилин – і ви дістаєтесь до робочого місця.

На певному етапі у вас може закласти вуха та підвищитися тиск. Тому перед кожним спуском у шахту, обов’язково проходять медогляд, щоб перевірити тиск та вміст алкоголю у крові. Тільки тоді, коли все в порядку зі здоров'ям, вам дозволять підземне «занурення».

Шахтарська професія - це справжній виклик. Щодня доводиться ризикувати, працюючи на великих глибинах під землею, у непередбачуваних умовах, де навіть маленька необачність може коштувати життя.

Шахтарям доводиться виконувати роботу по сім годин на день з недостатнім освітленням. Кожен крок має бути обміркованим,а кожна дія - ретельно продуманою, аби не наражати на небезпеку себе та оточуючих.

«Шахтарська професія - дуже особлива. Щоб працювати шахтарем, необхідно мати певні якості, зокрема, витривалість та відмінне здоров'я, а головне - не мати клаустрофобії. Шахтарі - це фізично міцні люди, які виконують складну та важку роботу вручну, так як багато процесів у шахті ще не автоматизовані. Укладка рейок, установка арок, створення крівлі - все це вимагає значної фізичної сили.

Раніше шахтарська праця була дуже престижною та гарно оплачувалася, але зараз ця професія недооцінена на багатьох підприємствах. Незважаючи на всі складнощі, потенційний ризик та травми, шахтарі свідомо обирають цю професію. Вона дозволяє отримати пільговий стаж та пенсію після 20 років роботи у забойній групі», - розповідає Сергій Сапьолка, голова цехового комітету шахтоуправління.

Крізь глибини: життя та робота шахтарів

Колектив шахти - це 840 професіоналів. Серед основних підземних професій - прохідник, гірник очисного забою, машиніст бурової установки, машиніст електровоза, машиніст конвеєра, електрослюсар по ремонту устаткування, кріпильник,  дробарник. Все це – чоловічі професії. Жінки працюють на більш легких ділянках стовбуровими, машиністами підйомних машин, роздавальниками вибухових речовин, фельдшерами у медчастині.   

З початком повномасштабної війни 140 робітників були призвані до лав ЗСУ. Не обійшлося без втрат: у боях загинули четверо шахтарів - Олександр Петухов, Владислав Велєсик, Микола Мазурик та Владислав Кучма.

З листопада минулого року роботу шахти довелося призупинити через масовані ракетні удари та перебої з енергопостачанням. 14 квітня виробництво відновили, але план з видобутку аглоруди лишається поки нижчим, ніж зазвичай. Зараз розробляють горизонт     -1135 метру.

Перерву у роботі шахти працівники використали для капітальних ремонтів. Замінили дозаторний комплекс, оновили кліті та канати. Це дозволить працювати ефективніше, без зупинок, та уникнути непередбачуваних поломок.

Шахта - це єдиний організм

За словами Сергія Сапьолки, у цьому підрозділі всі професії є важливими та потрібними. Наприклад, без електрослюсарів шахта просто зупиниться і обладнання не буде працювати. Тому у колективі з повагою ставляться до роботи кожного і намагаються підтримувати здорову атмосферу. Хоча іноді бувають конфлікти, але їх вирішують по-людськи, з повагою один до одного.

І взагалі чесні та відкриті людські відносини тут дуже цінуються. Шахтарі - не ті, хто триматиме камінь за пазухою. Скажуть все відверто та прямо.

«У шахті слабкі люди чи з поганим характером не затримуються надовго, - говорить Сергій Сапьолка. - Вже на другу-третю зміну стає зрозуміло, хто чого вартий. І колеги скажуть тобі відверто, якщо вони вважають, що ти не підходиш для цієї роботи. Це важливо, оскільки помилка одного може коштувати дуже дорого для всього колективу. Якщо ти не можеш справлятися зі своєю роботою, то ти наражаєш на небезпеку інших. Десь недокрутив, недоробив… і така помилка може призвести до нештатних ситуацій, через які постраждають люди та виробництво».

    А ще шахтарі не використовують слово «останній», замість цього кажуть  «крайній». І, як не дивно, товаришують з щурами – підгодовують їх та спостерігають за поведінкою цих тваринок. Адже щури, як датчики, відчувають небезпеку. Пам’ятаєте вислів, що щури першими тікають з корабля? Так і у шахті, ці тваринки втікають, коли відчувають надмірну кількість газу, перебої з вентиляцією або негаразди у забої з гірничою породою. Своєю втечею вони можуть просигналізувати людині про небезпеку та запобігти лиху.

Від імені первинної організації ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вітаємо шахтарів з ювілейною датою. Бажаємо миру, добра, спокою, скорішої перемоги, міцного здоров’я, злагоди та добробуту у родинах, і нехай кількість спусків дорівнює кількості підйомів. За святом, дорогі колеги!