В перший клас – разом з ПМГУ!

В перший день цього тижня в численних гімназіях нашого міста та сусідніх громад вітали з початком шкільного навчання наймолодших учнів, які прийшли до школи на свій перший в житті урок. 

Ми поцікавилися у наших спілчан, які є батьками першокласників, як вони готували своїх дітей до школи та наскільки їм в цьому допомогла грошова виплата до 1-го вересня, отримана від ПМГУ?  

Олена КОРНЄЄВА,  провідний інженер з охорони праці департаменту з охорони праці, промислової безпеки та екології:
-    Цього року двоє моїх дітей, у мене двійнята - Ксенія та Володимир – пішли до 1-го класу. І ми дуже вдячні нашій Профспілці за надану матеріальну допомогу до 1-го вересня. 

Без цієї допомоги мені було б доволі сумно рахувати витрати, без яких не обійтися, щоб зібрати дитину до школи. Навіть, на одну дитину в наш час потрібні не малі гроші, а в моєму випадку всі витрати, як розумієте, ще необхідно помножити на два. 
Хоч навчання буде переважно онлайн, та однаково діти мають бути забезпечені різними  канцелярськими речами, наприклад, спеціальних зошитів для першого класу потрібно не один-два, а цілий набір. Тож допомога від  ПМГУ дуже стала нам в нагоді. Завдяки їй, ми, крім придбання шкільної канцелярщини, ще плануємо виділити кошти на модернізацію домашнього комп`ютера, щоб зробити його більш потужним. Бо яке ж навчання сьогодні без використання такої техніки?

На перший свій шкільний урок до гімназії №22 діти пішли зі святковим настроєм. Бажання вчитися у них є, а ще вони сподіваються знайти в школі нових друзів. Діти у мене доволі комунікабельні, а ось з товариством ровесників для спілкування останнім часом якось не дуже складалося: дитячого садка не було, і у дворі теж не багато дітей нашого віку. 

Я, звісно, буду рада, коли у дітей з`явлються нові друзі, але хочу, щоб вони розуміли: школа – це не тільки товариство ровесників, з якими цікаво разом проводити час, але й дуже серйозна справа та ще й не на один рік. Тож до школи ми намагалися якось дітей підготувати, відвідували один приватний дитячий заклад, який на цьому спеціалізується, самі займалися з ними, наскільки вистачало нервової системи. Так що мої діти вже вміють читати, пишуть гірше, але, принаймні, вже знають як тримати ручку в руках та що нею можна робити, щоб не просто марати папір.

 Ксенія, здається, до школи «доросла» більше, ніж брат, але хлопці частенько дорослішають повільніше, ніж дівчата, тому особливо з цього приводу не хвилююся.

Андрій БАЛАЦЬКИЙ, токар ремонтно-механічного цеху №2 ТОВ «Ливарно-механічний завод»:
-    Велика подяка нашій Профспілці за допомогу до 1-го вересня. Трохи додали ми власних грошей до отриманої від ПМГУ 1000 гривень і придбали для нашого Єгора, який пішов в перший клас, шкільний рюкзак. Дитина дуже задоволена таким придбанням, сама обирала цей чи не найголовніший шкільний атрибут. Придбали також за безпосередньої участі Єгора все, щоб заповнити рюкзак, тобто – інші речі потрібні для навчання в школі: ручки, олівці, зошити.  Перші враження від школи, а це – міська гімназія №125, у дитині добрі. Каже, що йому все подобається. 

 

До школи Єгора збирали всією родиною, особливо допомагав молодшому наш старший син – Мишко. Він навчається вже в третьому класі, навчання дається йому непогано, тож молодший може брати з нього приклад. 

Єгор вже вміє читати по складам, трохи пише. Щоб його цьому навчити, цим займалися з ним перед школою бабуся хлопця та мати – моя дружина, яка до його 6-річчя перебувала у декретній відпустці. Але мені приємно, що Єгор, коли я вдома у вихідні, сам, так би мовити, підключав і мене до своєї підготовки до школи. Полюбляв він показувати, чого навчився, щоб я міг оцінити його успіхи з освоєння читання та писання. Так що зацікавленість у навчанні у хлопця явно є, і це не може нас не тішити. 

Геннадій МЕЛЮХ, бригадир на обробці сортопрокатного цеху №1: 
-    У мене двоє дітей, які пішли разом в перший клас. Це хлопчики – Тимофій та Остап. Тож щоб зібрати їх до школи були потрібні подвійні витрати. Тому я дуже вдячній нашій Профспілці. Надана нею матеріальна допомога в розмірі 1000 гривень на кожну дитину дозволила закупити всі необхідні до школи канцелярські приналежності: ручки, олівці, пенали, зошити і таке інше, що в наш час теж коштує недешево. Це зберегло мені власні кошти, на які ми змогли придбати для хлопців шкільні рюкзаки, одяг до школи, бо, як нам сказали, навчання буде частково онлайн, а частково – в шкільних стінах.  Так що для відвідування школи діти повинні мати належний вигляд. 

С початку навчального року я вже два дні поспіль водив хлопців на уроки до школи – це міська гімназія №63, скориставшись тим, що спочатку я був з нічної зміни, а потім вихідний. І можу сказати, що мені подобається настрій, з яким діти йдуть до школи. Без проблем вони зранку встають, збираються, тобто я бачу, що початок шкільного життя вони сприймають цілком позитивно. І це, звісно, мене радує.

Що стосується підготовки до школи, то Тимофій з Остапом до останнього відвідували дитячий садок. Тому до перебування в дитячому колективі, до того, що потрібно слухатися не тільки батька, а й інших дорослих – вихователів – вони звикли. А щодо вміння читати-писати, то знайомі, які теж мають дітей молодшого шкільного віку, радили, як-то кажуть, не випереджати час, не намагатися перед школою самотужки багато чому навчити дітей, бо власне для того і є школа, щоб діти отримували там всі потрібні знання. А то, перебираючи на себе роль вчителя, можна тільки заплутати дитину, збити з пантелику, якщо батько буде вчити по-своєму, на свій розсуд, а в школі – інакше, дотримуючись прийнятих програм та методик. Тож краще тут покладатися на педагогів-професіоналів і лише допомагати їм, наприклад, виявляючи інтерес до того, як діти виконують домашні завдання. 

Наталя ВАЩЕНКО, завідуюча складом вибухових матеріалів (підземна) шахтоуправління з підземного видобутку руди гірничого департаменту:
- У мене в перший клас пішла донька Оля – до Червоношахтарської гімназії. Тож, як і інші батьки першокласників, які працюють у нас на підприємстві та перебувають в лавах ПМГУ, я отримала від Профспілки матеріальну допомогу в 1000 гривень до 1-го вересня. Можу сказати, що це було дуже своєчасно. Отримані кошти суттєво нам допомогли придбати все необхідне до школи, зокрема, букварики, спеціальні альбоми і тому подібні речі. Щоб купити все це, якраз вистачило профспілкової тисячі. Тому я дуже вдячна Профспілці за надану допомогу.

 

На жаль, навчання зараз дистанційне, діти повинні сидіти дома перед комп`ютером, а не у класі перед вчителем, а моя Оля – ну зовсім не комп`ютерна дитина. Так що тут є певні труднощі. Донька у мене непосидюча, активна, їй подобається займатися гімнастикою з акробатикою. Вона охоче відвідує гімнастичну секцію, хоча та і працює доволі далеченько від нашого дому. 

Дорога на спортивні заняття дитину не втомлює, а ось слухати вчителя онлайн – надовго її не вистачає. Тож зараз всіляко намагаємося якось налаштувати нашу першокласницю бути більш сконцентрованою на навчанні під час дистанційних уроків. Маю надію, що все у нас вийде. 

Бо взагалі інтерес до навчання у дитини є.  Так, готуючись до школи ми багато самостійно займалися вдома: вчили букви з використанням абетки, що говорить, писали прописи. Цим і я сама з донькою займалася, і дідусь з бабусею теж завжди могли мене у цій справі підмінити, коли я була на роботі. Сподіваюся, що ось так – спільними зусиллями – і допоможемо нашій дівчинці поступово звикнути до нової – заочно-комп`ютерної – форми навчання. Хоча, звісно, дуже хочеться, щоб наші діти якнайскоріше отримали можливість спокійно ходити до школи, наживо слухати вчителя та спілкуватися з однокласниками.