Відповідальна людина

Чергову кандидатку на те, щоб стати героїнею нашої рубрики «Жіночий портрет», нам рекомендували в профкомі ПМГУ металургійного виробництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Нагадаємо, що в цій рубриці ми розповідаємо про працівниць-спілчанок, яких можна назвати неординарними особистостями, які заслужили на авторитет та повагу серед колег на роботі та в колективі нашої профспілкової первинки. Саме до категорії таких жінок належить і Емма Бреус – профактивістка з сортопрокатного цеху №1, - висловив переконання голова профкому метвиробництва Олександр Бабюк.

 «Ми познайомилися, коли вона підміняла голову цехкому СПЦ-1 Тетяну Мисляй, - поділився профспілковий лідер металургів. - У мене відразу склалося враження, що це на всі сто відсотків, як-то кажуть, наша людина – активна, небайдужа до проблем та турбот колег, поряд з якими вона працює, людина, яка  всією душею вболіває за довірену їй справу та звикла дуже відповідально сприймати будь-які доручення, пов’язані з профспілковою роботою».

«Так, про Емму обов’язково потрібно написати, вона безумовно на це заслуговує, - впевнено додала свій голос на користь нашої «кандидатки» Тетяна Мисляй. – На неї в усьому можна покластися, їй можна довіряти, наче самій собі. Я в тому неодноразово пересвідчувалася за той час, що очолюю цехком СПЦ-1 і знаю Емму як голову дільничного комітету ПМГУ дрібносортного стану №2 нашого цеху».

Коли автор цих рядків зв’язався з Еммою Бреус, то вона спочатку спробувала вдатися до «самовідводу», але посилання на рекомендації вище згадуваних профспілкових лідерів все-таки переконали її погодитись на нашу зустріч.

Ніщо не замінить живе спілкування з людьми.

Як розповіла Емма, в СПЦ-1 вона працює вже незабаром як три десятки років. Якщо бути точними, прийшла сюди в 1997 року – і не випадково, а маючи мрію стати саме прокатницею. Тому сприяла, по-перше, здобута раніше освіта – диплом випускниці криворізького металургійного технікуму, а головне – такі соціальні переваги роботи на прокаті, про які знала від знайомих, як своєчасна виплата гідної за українськими мірками зарплати, вихід на пенсію за пільговим Списком №2 тощо. 

Починала вона сортувальником-здавальником. Але вже трохи більше десяти років працює бригадиром, що відповідає за те, щоб весь метал, який стан виробив, відповідав умовам контракту, мав належний товарний вигляд та був відвантажений споживу.

 
Зазначимо, що всі ці виробничі завдання сьогодні передбачають участь у їхньому виконанні не тільки самих прокатників з колективу дрібносортного  стану №2, а й працівників підрядного підприємства «Стіл Сервіс» - прибиральників гарячого металу, контролерів технічного контролю якості продукції, сортувальників-здавальників. Таким чином, бригадирові Еммі Бреус доводиться постійно контактувати з ними по роботі, що сприяє спілкуванню і на ті теми та з тих питань, які широким загалом традиційно відносяться до сфери уваги Профспілки. 

«У мене своїх спілчан, працівників нашого стану, про інтереси яких я маю дбати як голова дільничного комітету ПМГУ, більше сотні людей, - говорить  Емма. – Тож вистачає про кого турбуватися. Але при цьому хіба я можу ігнорувати наших підрядників, коли бачу і чую, як вони теж цікавляться тією інформацією, якою я можу поділитися з ними як представниця профактиву?

Тож намагаюся усім працівникам, які зайняті у нас на стані, розповідати про роботу Профспілки, про те, які соціальні блага вони можуть отримати як спілчани, куди можуть взяти путівки для оздоровлення, поїхати на відпочинок, у яких розмірах отримати матеріальну допомогу за скрутних життєвих обставин, як вирішуються питання, пов’язані з оплатою праці та таке інше.

Звісно, в наш час є багато доступних майже всім людям засобів комунікацій, є Інтернет, який все про все знає, але, як свідчить мій власний досвід, люди однаково дуже потребують живого спілкування, у такий спосіб, як здається, вони часто краще засвоюють корисну для себе інформацію.

Я і на собі це відчуваю. Наприклад, багато цікавого почула та корисного для себе взяла завдяки профспілковому навчанню, яке в минулому році, так би мовити, в очному форматі організувала наша первинка, зібравши чимало представників профактиву. Особливо мені запали ті поради та рекомендації, які ми почули від психолога, що тоді там перед нами виступала».

 

Допомога захисникам України – понад усе!

На жаль, з багатьма спілчанами в наш час при всьому бажанні ніяк не поспілкуєшся наживо. Мова йде про працівників-чоловіків, призваних до лав українського війська. Але і з ними Емма Бреус та інші спілчани з дрібносортного стану №2 намагаються постійно бути на зв’язку: телефонуючи їм та переписуючись у соціальних мережах та месенджерах. При цьому колектив стану прагне підтримувати колег-захисників України, як-то кажуть, не тільки добрим словом, а й матеріально, дізнаючись про ті чи інші потреби воїнів.

Особливо активно такий зв'язок на відстані працює, коли ПО ПМГУ підприємства закуповує для забезпечення воїнів-спілчан деякі дуже потрібні їм речі: бронежилети, каски,  термобілизну, спальні мішки, шкарпетки, плащ-намети і таке інше. Тоді Емма та інші профактивісти зі стану, за її словами, докладають максимум зусиль, щоб повідомити кожного свого спілчанина-військового про можливість отримати таку допомогу від Профспілки, а також для того, щоб ця допомога якнайскоріше надійшла до її адресатів.

Наскільки багато важить вказана підтримка для наших воїнів -  Емма в тому числі знає від рідного зятя, Сергія, який зараз теж захищає Україну на фронті, а до того працював на тому ж стані, що і вона сама, вальцювальником.

Командна робота та індивідуальний підхід до кожного дають позитивний результат.

«Багато допомагає мені в профспілковій роботі профгрупорг Наталя Бондаренко, яка працює у нас слюсарем, - зазначає Емма. - Вміє вона заряджати інших своєю активністю, взагалі вона дуже легка на підйом, і люди до неї тягнуться, бо бачать, що Наталі властиво за кожного з них переживати, перейматися його турботами.

Завжди я можу розраховувати на підтримку та поради від голови нашого цехкому Тетяни Мисляй, її колеги з сусіднього СПЦ-2 Ганни Бобурчак, можу обмінятися з ними думками, бо між нами склалися дуже приязні дружні стосунки, які, як я вважаю, йдуть на користь кожній з нас у відповідальній профспілковій роботі.

І, знаєте, справжнє задоволення від цієї роботи відчуваєш, коли чуєш про неї від своїх спілчан добрі відгуки, слова подяки, коли вдається «достукатися» до тих колег, котрі раніше не перебували в ПМГУ, але сприйняли твої аргументи, повірили тобі і вирішили приєднатися до нашої Профспілки. Всьому цьому дуже сприяє, коли ти прагнеш до кожної людини відшукати якийсь індивідуальний підхід, відчути, що її найбільше всього хвилює та цікавить.

Ось працює у нас на стані одна жіночка оператором, яка тільки недавно з моєї подачі вступила до ПМГУ. Так для неї вирішальним аргументом на користь вступу до нашої Профспілки стала моя розповідь про те, як юристи профкому допомагають жінкам-спілчанкам відстоювати своє право на пільгову пенсію. До речі, в дієвості такої юридичної підтримки я переконалися на власному прикладі, за що дуже вдячна юристці нашої первинки Світлані Панадій».

Подорожі, які приємно згадувати.

Дуже вдячна Емма Бреус рідний Профспілці і за можливість, як-то кажуть, побачити світ, відкрити для себе нові цікаві місця та куточки на українській землі. Якщо випадала нагода, то вона охоче приєднувалися до любителів подорожувати рідною країною, що відправлялися в тури вихідного дня, які активно організовувала для своїх спілчан наша первинка в передвоєнний період.

Дуже яскраві спогади у Емми залишились після дводенного туру до Одеси, після відвідування Умані з тамтешнім знаменитим парком і незабутнім лазерним шоу. Приємно згадувати, як одного разу з колегами зі стану їздили на екскурсію в Петрове та Іскровку на Кіровоградщині.

За воєнного часу, звісно, вже якось не до далеких мандрівок. Тому цілком зрозуміло, що в ПО ПМГУ підприємства тимчасово відмовилися від їхньої організації. Але коли є бажання мандрувати, то його можна задовольнити і у рідному місті. І у нас є на що подивитися, - наголошує Емма. Так, вона особисто залишилась дуже задоволеною побувавши на кількох екскурсіях в межах Кривого Рогу, організатором яких був «Кривбастур».

Життя триває.

До вподоби нашій героїні, як вона зізналася, також різні культурно-розважальні заходи, які колись проводились на нашому підприємстві, у тому числі за участі первинки ПМГУ. Наприклад, і досі гріють душу спогади про проведений незадовго перед війною конкурс красунь «Стіл леді», однією з учасниць якого стала і представниця дрібносортного №2 – дівчина Катя, що зараз перебуває у відпустці по догляду за малою дитиною, а тоді працювала оператором на лінії пакування. Рідний стан на той захід «делегував» чималу групу підтримки, яка активно вболівала за колегу-красуню.

Зараз таких заходів, здатних генерувати позитивні емоції, дуже не вистачає, - з сумом констатує Емма. Тож доводиться задовольнятися іншими більш скромними варіантами психологічного перезавантаження. Наприклад, у теплий сезон Еммі подобається вибиратися для відпочинку на власну дачу разом з чоловіком, який, до речі, теж працює на тому ж стані, що й вона, - майстром з ремонту обладнання, а також з донькою та онукою.  Дивишся, як все довкола росте та квітне, дозріває та спокушає спробувати себе на смак, і розумієш – життя непереможне, і в ньому майже завжди можна знайти для себе розраду та стимул не піддаватися журбі.