Відповідальна робота з високою напругою
5-го листопада цього року цеху мереж і підстанцій металургійного виробництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» виповнилося 75 років.
ПО ПМГУ вітає колектив цеху з цією знаменною датою і бажає всього найкращого, щоб було все добре і на роботі, і в родинах кожного з працівників, щоб повернулися до цеху живими та здоровими всі його представники, які зараз відстоюють незалежність рідної країни в лавах українського війська.
Сьогодні, як і на момент створення цеху у далекому вже 1949 року на базі дільниці, що діяла на підприємстві від перших днів його існування, перед колективом ЦМП стоїть завдання з розподілу електроенергії по всім цехам металургійного виробництва. Враховуючи, що будь-яке металургійне обладнання потребує електричного живлення, що за таких умов допущений аварійний збій в електропостачанні може привести до вкрай негативних наслідків, легко зрозуміти наскільки відповідальною є робота у працівників цеху мереж та підстанцій.
Нелегка задача
А ось як колектив цеху справляється зі своєю задачею, навпаки, нелегко уявити, коли дізнаєшся, що сфера його відповідальності не обмежується лише експлуатацією, тобто обслуговуванням обладнання підстанцій, а передбачає ще й ремонт того ж таки обладнання, а також силових трансформаторів, високовольтних та кабельних ліній електропередачі, зовнішнього освітлення на території металургійного виробництва.
Тільки підстанцій у господарстві, яке перебуває у віданні колективу ЦМП, налічується майже шість десятків, серед яких 15 – 154 кВ та дві – 35 кВ. Саме таку напругу має електроенергія, яка подається на підприємство для потреб металургійного виробництва від підстанцій НЕК «Укренерго» з використанням 22-х високовольтних ліній.
При цьому колектив ЦМП, який в найкращі часи складався з чотирьох сотень працівників, поступово і неухильно зменшуючись останніми роками, на сьогодні скоротився за чисельністю удвічі.
«Так, кадровий дефіцит є для нас зараз, напевно, проблемою номер один. - . поділився тим, що хвилює, начальник цеху Олександр Балахнін. – Ось для забезпечення зовнішнього освітлення у нас залишилось лише двоє людей, стільки ж маємо фахівців з обслуговування повітряних ліній, на дільницях, де за штатом повинні працювати електрослюсарі, залишилось лише по одному представнику цієї професії.
Особливо загострилася кадрова проблема в умовах повномасштабної війни. Тут дається взнаки і мобілізація працівників-чоловіків до лав українського війська, і той факт, що у нас майже не затримується молодь, як би ми разом з кадровою службою підприємства не намагалися відшукувати для роботи в нашому цеху молоде поповнення. Приходять до нас молоді люди, беремо їх на стажування, але поки воно триває, чимало з наших новачків, вирішують, що можуть знайти для себе кращу роботу. І, знаєте, в певному сенсі їх можна зрозуміти, бо рівень зарплати в нашому цеху важко назвати достатнім, враховуючі цінові реалії сьогодення, особливо, при тих потребах, які, зазвичай, властиві для молодого віку».
Аргументи для молоді
Але все ж в цеху не втрачають надію на поповнення тамтешнього колективу представниками молодого покоління. Бо при всіх зарплатних нюансах, можна знайти й аргументи на користь працевлаштування в ЦМП МП «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Один з них – це стабільна, характерна для багатьох попередніх років, увага до поліпшення умов праці, підвищення безпеки при виконанні робіт з обслуговування високовольтного обладнання.
Як зазначив Олександр Балахнін, в довоєнні роки в цеху була проведена суттєва модернізація, яка стосувалася багатьох об’єктів. Зокрема, були реконструйовані підстанції КРЗ-4, КРЗ-20, КРЗ-23, підстанції, що забезпечують роботу насосних станцій №№ 2, 6, 14, 18-Біс цеху водопостачання. Встановлене там нове обладнання значно полегшило та зробило набагато безпечнішим для чергового персоналу проведення оперативних переключень.
На рівні керівництва підприємства за підтримки ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вдалося вирішити питання щодо забезпечення персоналу цеху новим видом спецодягу – вогнестійкими костюмами, що захищають людину від електричної дуги. Такий спецодяг коштує недешево, але він того вартий, бо, дійсно, забезпечує надійний захист працівників, які мають справу з високовольтним обладнанням. За словами начальника ЦМП, сьогодні в цеху відсутні підстави для нарікань і щодо забезпечення іншими видами ЗІЗ.
Якщо говорити про колектив цеху, то в ньому панує нормальна атмосфера, бо його кістяк склався давно, люди тут, як то кажуть, встигли добре «притертися» один до одного. Сприяє цьому і добра взаємодія між адміністрацією цеху та цехкомом ПМГУ. Це – вже багаторічна традиція, яка збереглася і після того, як на чолі цехової організації ПМГУ в ЦМП нещодавно став новий профспілковий лідер. На виборах голови цехкому спілчани з ЦМП висловили довіру бригадиру електросюсарів Олені Блань (на фото третя зліва в нижньому ряду).
Сьогодні в центрі уваги цехкому – підтримка людей, які дуже того потребують в нинішній надважкий для нашої країни час. Тож працівники ЦМП, які приєдналися до ПМГУ, мають додаткові соціальні гарантії. Перш за все, це стосується надання людям, що потрапили через якісь життєві негаразди в особливо скрутні обставини, матеріальної допомоги за рахунок Профспілки. Є у спілчан і можливість подбати про своє здоров`я, отримавши від Профспілки пільгову санаторну путівку на відомі курорти нашої країни.
За мирного часу, коли серед спілчан ПМГУ на підприємстві проводилися масові Спартакіади, спортсмени з ЦМП за сприяння адміністрації та цехкому не стояли осторонь цього руху і були в ньому, як то кажуть, на перших ролях. Сьогодні в колективі цеху з ностальгією згадують ті часи і плекають надії, що з поверненням до мирного життя, зможуть пишатися ще не однією спортивною перемогою на рівні підприємства.
Ну, і ще один «агітаційний» аргумент для молоді – це можливість підвищити свою кваліфікацію, переймаючи досвід від справжніх професіоналів, яких вистачає в колективі ЦМП.
«Так, наші працівники гідні поваги за рівнем своєї професійної майстерності, вони добре знають свою справу і вміють грамотно діяти за будь-яких режимів. Все це вони довели от хоча б під час блекаутів, які траплялися в період нинішньої війни, – зазначив Олександр Балахнін. – Наш черговий персонал на чолі з начальниками змін в тих екстремальних ситуаціях відпрацювали безпомилково, без жодних зауважень, знайшовши потрібні правильні рішення».
Колектив невеликий, але – найкращій!
Як розповіла начальник зміни Аліна Сорокіна, з якою ми познайомилися в диспетчерській цеху, на її зміну блекаути припадали вже двічі. Особливо важким випробуванням виявився перший блекаут, який супроводжувався повним відключенням підприємства від зовнішнього електропостачання. Пропав тоді і зв’язок, і за його відсутності прийшлося приймати дуже відповідальні рішення.
«Ніколи раніше в своїй роботі ми з подібним не стикалися. Тож довелося в перший раз створювати схеми, здійснювати живлення так, як ще ніколи не робили. Пробували тоді різні варіанти, резерви…І все в нас вийшло, - поділилася Аліна, - А інакше і бути не могло, бо наша зміна – найкраща, не дарма ж вона за номером – перша. Так, колектив у нас зовсім невеличкий. В оперативній бригаді залишилось дві людини, бригадир наш – зараз на фронті.
Але в складних ситуаціях завжди можемо розраховувати на допомогу дівчат з чергового персоналу. Це дуже кваліфіковані спеціалісти, і вони нас добре виручили, коли були блекаути».
Аліна Сорокіна досвідчений начальник зміни – цю посаду вона обіймає ще з 2007 року. А, взагалі, в цеху вона працює вже 32 роки, прийшовши сюди після закінчення технікуму.
Вже під час роботи в ЦМП здобула вищу освіту, а головне – знайшла тут рідну душу, познайомившись з колегою Андрієм, який і став її чоловіком. Багато років вони працювали разом, допоки не прийшла в Україну нинішня війна. Сьогодні Андрій Сорокін серед тих, хто зі зброєю в руках захищає рідну країну від ворога. Звісно, дружина за нього дуже хвилюється. Але в колективі ЦМП зараз вона не одна така. У багатьох інших жінок, що працюють в цеху, теж є близькі люди, призвані до лав українського війська. Тож намагаються колежанки підтримувати одна одну.
«Не являю іншої роботи»
Ось і в електромонтера з ремонту електрообладнання Ірини Костюк зараз перебуває на фронті старший син. Ірина працює в ЦМП з 1995 року. Прийшла сюди за порадою та прикладом власним батьків. Її мати – Ольга Пономар - працювала в цеху на дільниці повітряних мереж, а батько – Володимир Пономар – на багатьох об’єктах в цеху виконував електромонтажні роботи, як працівник однієї зі спеціалізованих підрядних організацій.
Батьки Ірини все своє трудове життя були віддані одній професії, зокрема, її мати є ветераном ЦМП зі стажем роботи в цеху, який становить 37 років. Така риса характеру, видно, передалася і Ірині. Вона теж, як прийшла в ЦМП, працює на одному робочу місці, до речі, чималим за територією, бо поширюється воно аж на чотири підстанції та два трансформаторні пункти.
Все це електрогосподарство, за яке відповідає Ірина, серед іншого забезпечує живлення багатьох дільниць одного з головних підрозділів металургійного виробництва – конвертерного цеху з відділенням безперервного розливання сталі.
Цікаво, що хоча жінка і працює багато років на одному робочому місці, в її роботі на цей час дуже багато чого змінилося. Це сталося в результаті проведеної на очах Ірини реконструкції головної серед «підвідомчих» їй підстанцій – КРЗ-23.
Як пригадує наша співрозмовниця, тоді на відкритій частині цієї підстанції було виконано дуже значний обсяг робіт, починаючи з риття котлованів, причому, – без виведення її з експлуатації. Поки монтували якесь нове обладнання, деяке старе залишалося в роботі.
Головне, що змінилося внаслідок реконструкції – стало набагато легше та безпечніше здійснювати необхідні переключення. Раніше для того потрібно було прикладати певні фізичні зусилля і все це – в безпосередній близькості до обладнання під високою напругою, розташованого під відкритим небом. Тепер же потрібні переключення можна роботи дистанційно – із закритого приміщення за допомогою встановленого там пульта управління.
«Мені дуже подобається моя робота. Іншої для себе я і не уявляю», - немовби підсумовуючи нашу бесіду, зазначила Ірина. І, судячи з усього, в колективі ЦМП під цією фразою могли б «підписатися» ще чимало працівників.