Віримо в нашу молодь

Сьогодні від представників старших поколінь часто можна почути нарікання на те, що сучасна молодь є «балуваною», не дуже бажає йти працювати в промисловість – на виробництво, обирати для себе робітничі професії, а переважно воліє мріяти про успіх та визнання зовсім в інших сферах.

В той же час от хоча б на прикладі нашого рідного міста легко пересвідчитися, що нинішні юнаки та дівчата аж ніяк не цураються здобувати подальшу освіту після закінчення гімназій та ліцеїв за технічними спеціальностями, що, начебто, передбачають майбутнє працевлаштування перш за все саме у виробничій сфері. 

То що ж, старші покоління просто занадто чіпляються до молоді, а насправді ніякої проблеми немає? Та ні, проблема таки є і полягає вона в тому,  що отримавши диплома, дійсно, далеко не всі молоді люди квапляться пов`язувати своє життя з роботою за набутою спеціальністю. 

Чому ж так стається? Може тому, що не кожному здобувачеві освіти щастить під час навчання добре освоїти обрану професію не тільки в теорії, а й на практиці, не кожному щастить потрапити під опіку доброзичливих, належно професійно та педагогічно «підкованих» фахівців, що мають талант до наставництва, вміють ділитися своїми знаннями та розвивати у своїх підопічних інтерес до обраної справи, спрямовувати їх, як то кажуть, на вірний шлях?

Так, наставництво беззаперечно є дуже важливою місією. Саме таким чином його оцінюють в Профспілці металургів та гірників України, підтвердженням чого є традиція, започаткована, зокрема, Криворізькою міською організацією ПМГУ з щорічного відзначення серед спілчан кращих наставників молоді. І приємно, що завжди відзначаються нагородами за успіхи у наставництві також представники ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Тож, як ми і обіцяли раніше, пропонуємо ближче познайомитися з нашими спілчанами, яких визнали кращими наставниками в цьому році.

Як розповів механік дільниці дробильної фабрики гірничого департаменту Сергій Моховий, на нинішню роботу його привів…банер, який потрапив йому на очі на одній з вулиць міста, що повідомляв про потребу в працівниках на «АрселерМіттал Кривий Ріг». Взагалі за освітою Сергій – інженер-будівельник, і раніше він працював в різних фірмах, що займалися будівництвом. Але перспектива працевлаштуватися на таке солідне підприємство, відоме своєю стабільною роботою, як «АрселорМіттал Кривий Ріг», його зацікавила. Тож звернувся він до відділу кадрів підприємства, і там йому запропонували спробувати себе на вакантній посаді  механіка з аспірації та вентиляції на гірничому департаменті. 

Співбесіду з тодішнім начальником дробильної фабрики Андрієм Нащокіним Сергій пройшов успішно, ось так і став там механіком дільниці. І на новій посаді все для нього склалося нормально, тож на сьогодні він працює на дробильній фабрики вже трохи більше шести років. 

За словами Сергія, останніми роками на дробильний фабриці вже звикли мати справу зі студентами учбових закладів міста, яких направляють туди для проходження виробничої практики. 

«Один з таких студентів прийшов і до нас на дільницю на кількамісячну  переддипломну практику, і закріпили його за мною, тобто довірили бути його наставником, - поділився Сергій, - Тож взявся я поступово, крок за кроком, вводити хлопця в курс нашої справи, починаючи з азів, бо раніше ми пересвідчилися, що молодь до нас на практику приходить ну дуже зелена, яку потрібно всьому навчати. 

Але мій студент – Артем Шведов з Гірничого фахову коледжу Криворізького національного університету – виявився тямущим хлопчиною, все, що я пояснював, схоплював, як то кажуть, на льоту, не чекав настанов та завдань, а й сам проявляв ініціативу, «дружив» він з комп’ютерними технологіями, і міг це використати на користь своїй роботі. 

Тож коли ми запропонували нашим практикантам поділитися тим, чого вони навчилися під час практики, у спеціально знятому відеоролику, то Артем якнайкраще впорався з цим завданням. Його ролик і за змістом, і за іншими критеріями, визнали переможцем серед усіх відео-робіт, що представили на організований під цю ідею конкурс наші практиканти.  А взагалі цей ролик здобув визнання та популярність не тільки у нас в гірничому департаменті, а й на всьому підприємстві. Мені, звісно, приємно за такий успіх мого підопічного».

Електрик дільниці дробильної фабрики гірничого департаменту Олександр Кузьменко розповів,  що працює він на фабриці вже майже 10 років. Прийшов сюди після закінчення Криворізького національного університету, як фахівець з електричних систем та електропостачання. Спочатку був черговим електромонтером, але через півтора роки обійняв свою нинішню посаду.

«Я на власному досвіді переконався, що так звана дуальна форма навчання, котра передбачає тісне поєднання теорії з практикою, - це дуже потрібно, актуально, вона є корисною і для роботодавців, і для здобувачів освіти,  - підкреслив Олександр. – Коли я вчився в університеті, на жаль, у нас такої форми навчання не було. Тож коли я прийшов на дробильну фабрику, то виявилося, що здобута у вузі вища освіта, зі всією закладеною нею теоретичною базою, з усіма гарними оцінками у дипломі, дала мені десь тільки десяту частину тих знань, які потрібно мати, щоб успішно працювати, скажімо, на моїй нинішній посаді. Тому, щоб добрати необхідні знання, мені довелося витратити півтора року, працюючи електромонтером.

А ось при дуальній формі навчання – таких проблем немає. У нас на фабриці наше перше знайомство з цією формою відбулося в 2018 році. А вже з 2020-2021 років для нас стало системою щовесни приймати потік студентів на чотиримісячну практику, давати їм дуже потрібні на виробництві знання безпосередньо на робочих місцях, після чого за бажанням вони можуть і далі продовжувати навчання і вже мати постійну роботу, офіційно працевлаштувавшись у нас. 

Я можу говорити про ефективність дуальної форми навчання, бо мій недавній підопічний – Олександр Залєсов з фахового коледжу «Політехніка», що належить до структури ДУЕТу, який минулої весни проходив у нас практику, на сьогодні вже є моїм колегою, він успішно справляється з обов’язками електрика дільниці.

Взагалі десь не менше 80% наших студентів-практикантів по завершенню практики залишаються у нас працювати. Так серед 16-ти працівників нашого чергового персоналу половину складає молодь, яка поповнила наш колектив після 2020 року, коли ми почали активно співпрацювати з навчальними закладами стосовно дуальної форми навчання.  Так що така форма добре нам допомагає вирішувати кадрову проблему, яка сьогодні гостро стоїть перед підприємством, омолоджувати персонал, знаходити гідну заміну ветеранам, які виходять на пенсію».

Чергова по залізничній станції залізничного цеху №1 Ірина Шелест розповіла, що на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вона працює небагато – лише чотири роки. Але загалом досвід роботи на залізниці у неї значно більший, бо раніше вона майже 10 років пропрацювала прийомоздавальником  вантажу та багажу в «Укрзалізниці». 

Той факт, що з рівнем зарплати на попередній роботі не дуже хотілося погоджуватись, стимулював у Ірини бажання щось змінити у своєму трудовому житті, тож для початку вона вирішила додати до освіти, яку раніше здобула в одному з професійно-технічних училищ міста, ще й диплом Політехнічного фахового коледжу КНУ, куди поступила на заочну форму навчання.

Ось так Ірина на власному досвіді переконалася у можливості успішно поєднувати роботу з навчанням, як це характерно і для нині популярної дуальної форми освіти. Новий диплом додав Ірині впевненості в собі та знань для того, щоб спробувати перейти на більш привабливу, цікаву для себе і краще оплачувану роботу. І спроба виявилося вдалою. 

За відносно невеликий період роботи в ЗЦ-1 на «АрселорМіттал Кривий Ріг» Ірина встигла показати себе таким фахівцем своєї справи, здобути такий авторитет в колективі, що цією весною їй довірили бути наставницею для юної дівчини-студентки, що прийшла до цеху на переддипломну практику.

«Знаю, що через велику завантаженість на роботі сьогодні далеко не всі працівники, які могли б поділитися з молоддю своїм чималим професійним досвідом, погоджуються долучатися до справи наставництва і тим самим додавати собі клопоту. Але я не стала відмовлятися бути наставником, бо хтось же повинен допомогти нашій практикантці освоїтися, не розгубитися в новій для неї обстановці діючої залізничної станції, - пояснила Ірина. - Я зараз на постійній основі працюю черговою на залізничний станції «Аглофабрика», яка розташована території гірничого департаменту. Працюю за змінним графіком, який не всім до вподоби, бо є в нас і нічні зміни, але мою підопічну – Лізу – це зовсім не злякало. До речі, вчиться вона в тому ж Політехнічному коледжі, який і я закінчила, тож може й це допомагає нам порозумітися. 

Мені здається, що Ліза має всі якості та здібності, щоб після закінчення практики та захисту диплому залишитися у нас працювати черговою по станції. Вона розумна дівчина, знань у неї достатньо, при цьому є схильність їх постійно поповнювати і швидко засвоювати. Але, звісно, вибір має зробити вона сама.  Вже зовсім скоро Лізі буде потрібно захищати диплом, тож хочу ій побажати впоратися з цим на відмінно. Я вірю в неї!»