Як одна велика сім`я
Від середини минулого тижня колектив ПОГ Криворізького учбово-виробничого підприємства УТОС, більшість представників якого нещодавно приєдналися до лав ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», після тривалих простоїв знову має роботу.
Побувавши у виробничому цеху підприємства, ми побачили з яким завзяттям, злагоджено там працюють люди, серед яких багато хто має обмежені фізичні можливості внаслідок проблем із зором, або з інших причин. І подумалося, що з цих людей варто брати приклад, як можна стійко протистояти життєвим негараздам, підтримуючи один одного, не впавши духом і не жаліючись на власну долю за будь-яких обставин.
«Ми отримали замовлення на виготовлення партії світильників. Цієї роботи нам вистачить днів на чотири -п`ять. Але за теперішніх часів ми і цьому раді. Дуже важко зараз знаходити замовників на нашу продукцію, хоча її асортимент і доволі широкий. – проінформував нас директор ПОГ Криворізького учбово-виробничого підприємства УТОС Станіслав Порадовський.- Ще з 60 років минулого сторіччя наше підприємство спеціалізується на випуску світлотехнічних виробів. З 2004 року ми освоїли виробництво світильників різного типу та прожекторів. На сьогодні тільки світильників ми можемо виготовляти більше ніж 180-ти найменувань, серед яких є і продукція нового покоління - це світлодіодні світильники для зовнішнього та вуличного освітлення, для промислових об`єктів, для загального та місцевого освітлення адміністративних та громадських приміщень.
Виготовляємо також комплектуючі до світильників та електрообладнання: а саме - пускорегулюючі апарати, понижуючі трансформатори.
Освоїли ми також виробництво товарів народного споживання: це – міні-інкубатори, пінополістирольні плити, пакети паперові для харчових продуктів, туалетний папір.
Тож нам є що запропонувати споживачам різної продукції, навіть, за кордоном, бо ми маємо досвід зовнішньоекономічної діяльності. Багато про наші виробничі можливості, я вважаю, говорить наша співпраця з такими великими промисловими підприємствами, як «АрселорМіттал Кривий Ріг», криворізькі гірничо-збагачувальні комбінати, з комунальними підприємствами «Міськсвітло» з різних міст України.
Ми маємо добру технічну базу і таких спеціалістів у своїй справі, які за рівнем професійної майстерності, я впевнений, дадуть фору багатьом колегам зі стовідсотковим зором. Ось тільки уявіть, чи зможете ви щось, навіть найелементарніше, зробити з заплющеними очима? А наші працівники здатні виконувати майже всліпу далеко не найпростіші технологічні операції».
На робочому місці в цеху, де кипіла робота зі збирання світильників, ми познайомилися з одним таким умільцем. Андрій Догорян розповів, що він давно зріднився з колективом криворізького УТОСу. На днях виповнилося вже 36 років, як він тут працює. Робота його полягає у збиранні з комплектуючих деталей готових світлотехнічних виробів. Коли бувають відповідні замовлення, може він працювати і намотувальником котушок для електрообладнання (зазначимо, що саме з такої спеціальності колись починав свій трудовий шлях тут і нинішній директор підприємства).
«Колектив у нас дуже гарний, - поділився Андрій. – Навіть, не знаю, як би склалася моя доля, коли б я не потрапив до цього колективу, не почав тут працювати після того, як став інвалідом по зору внаслідок виробничої травми».
У колективі УТОСу вірять, що так само зможуть допомогти адаптуватися до нового життя, подолати психологічний стрес від отриманого каліцтва і 23-річному Назару Лозовому. Тут добре розуміють як йому зараз нелегко і готові морально підтримати хлопця, який втратив ноги після страшного поранення на фронті, захищаючи Україну під час нинішньої війни.
«Я лише перший день тут на роботі, - сказав Назар. – Нічим подібним я раніше не займався, для мене все це – нове, тому багато про свою нинішню роботу поки що сказати не можу. Але впевнений, що будь-який досвід, якого ти набуваєш у своєму житті, є корисним. Тож буду звикати до такої праці».
Побачили на робочому місці в цеху ми і справжнього старійшину криворізького УТОСу Степана Самару.
«Я тут працюю вже 66 років, тобто все своє трудове життя, - розповів Степан Юхимович. – Прийшов сюди ще юнаком відразу після закінчення середньої школи. В різні часи робота була різною. Як почали випускати світильники, то і цю справу теж освоїв. Ви не дивіться на мій вік, від більш молодих працівників намагаюся не відставати, все робити якісно. Не можу без роботи, завжди приходжу сюди з задоволенням.
А ще робота тут для мене завжди була пов`язана з участю в громадському житті, в різних заходах, у том у числі - профспілкових. Так, я добре знаю, що таке бути профспілковим активістом, займався я в художній самодіяльності, яка колись була дуже розвинута на нашому підприємстві. Грав в духовому оркестрі, в ансамблі народних інструментів, міг постояти за честь нашого колективу на спортивних змаганнях, бо маю перший розряд з шахів та шашок».
За словами, Станіслава Порадовського, дійсно, ще недавно при клубі, який має криворізький УТОС, діяли три самодіяльних колективи зі званням «народних». Але зараз вже немає можливості їх утримувати.
Справа в тому, що до недавнього часу криворізький УТОС, як і всі інші підприємства з цієї системи в нашій країні, отримував фінансову допомогу від держави на збереження непромислової сфери. Але ще до війни таку підтримку було припинено.
Та як би там не було, на підприємстві, як і раніше, працює бібліотека, де зберігаються книжки озвучені та зі шрифтом Брайля, призначені для незрячих людей. Після звернення від утосівців про допомогу до міської влади, питання оплати праці двох працівників бібліотеки, які є теж інвалідами по зору, було вирішено за рахунок міського бюджету. Зберегли на підприємстві і власну базу відпочинку в Мар`янівці. Знайшли вихід в її переведенні на госпрозрахунок. Для потреб своїх працівників на ній залишили два будиночки на буденні дні, а інші будинки, а також і ці на вихідні дні, здають за оплату стороннім відпочиваючим.
Належить до соціальної сфери криворізького УТОСу також гуртожиток на чотири квартири в розташованому поряд з підприємством 9-поверховому будинку.
Колись на підприємстві була своя міні-поліклініка, де працювали медики різного профілю. Від неї зберігся медпункт, в штаті якого є стоматолог та масажист. Днями туди взяли на роботу також медичну сестру. За направленням міського центру зайнятості в медпункт УТОСу прийшла молода дівчина з числа вимушених переселенців.
«Я родом з Херсонщини. До війни жила і працювала в самому Херсоні, де перед цим навчалася в медичному коледжі, - розповіла Інна Шаталова. – Але після окупації ми вирішили пробиватися на вільну українську територію. Це було непросто, довелося помандрувати. Спочатку виїхали до Криму, лише потім вдалося через Польщу повернутися до України. Пожили в Черкасах, а місяць тому переїхали до Кривого Рогу – поближче до рідних країв.
Тож почала тут шукати роботу, і коли запропонували бути медичною сестрою в УТОСі – погодилася. У мене договір на два місяці, а далі буде видно, як що буде складатися. Чесно кажучи, дуже хочеться повернутися додому».
А ось колективу УТОСу більше за все сьогодні хочеться повернутися на роботу – і не на кілька днів, а мати, як і раніше до війни, повну зайнятість.
«Я тут з 1994 року, - поділилася ще одна працівниця УТОСу Валентина Дворко. – Потім деякий час не працювала за сімейними обставинами, але в 2012 році повернулася знову сюди на роботу. У нас дуже хороший колектив, завжди намагаємося підтримувати один одного, спілкуємося і поза роботою. Тобто ми тут як одна велика сім`я.
На жаль, війна внесла не добрі корективи в наше трудове життя. Та ми віримо, що Україна переможе. Наш народ візьметься відновлювати, відбудовувати все, що були зруйновано ворогом, і для нашого колективу теж тоді точно вистачить роботи. І ми зможемо докласти своїх рук, долучитися до цієї великої справи».
