З днем народження, «Парус»! Ми з тобою!
У кінці липня 2022 року дитячий оздоровчий табір «Парус» ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відзначає своє 55-ліття. За цей насичений різноманітними та яскравими подіями час завдяки адміністрації та первинній організації ПМГУ підприємства один з кращих дитячих оздоровчих таборів України на чорноморському узбережжі в селищі Лазурному надав змогу відпочити та оздоровитись тисячам дітей працівників підприємства, ставши справжньою дитячою країною мрій.
На жаль, сьогодні «Парус» опинився на тимчасово окупованій ворогом території. Проте всі, хто колись у ньому відпочивав чи працював, впевнені: незабаром Херсонщина буде деокупована, і корабель безтурботного дитинства знову збере під своїми вітрилами юних криворіжців.
У цьому переконують й додають віри у нашу Перемогу спогади керівників табору, які працювали у різні роки.
Тетяна Бєлікова:
«Я взагалі у табірному житті не новачок (свого часу працювала вожатою, вихователем в «Аврорі»), але коли у 2002 році за конкурсом стала директором «Парусу», коли вперше оглянула територію, то була вражена тим, які великі розміри, яка площа табору, який він нереально гарний! Тоді начальником комплексу був Анатолій Дем’янович Лісовенко. Дуже жаль, що він помер у цьому році. Анатолій Дем’янович був чудовим господарником, територія табору при його керівництві завжди була привабливою, доглянутою – просто любо глянути.
Коли наша педагогічна команда прийняла естафету, треба було виробити своє бачення того, яким повинен бути «Парус». Переді мною директором табору працював Віктор Князєв, у нього була цікава творча команда (Оксана Довгій, Тетяна Вітковська). Я побачила їх систему роботи, перший рік роботи був непростим, але ми почали своє бачення втілювати в життя, і справа пішла.
Спасибі профкому ПО ПМГУ підприємства за те, що мені довіряли з року в рік керівництво табором, підбирали творчих, креативних педпрацівників. Більшість по 5-10 років відпрацювали, це були, можна сказати, найкращі вчителі з Кривого Рогу та навіть з Києва. Прекрасна була у нас команда медиків, вожатих, прекрасний режисер Олена Нагорна. Завжди на одному диханні проходили зміни, тому що жили єдиним колективом, не могли дочекатися наступного сезону.
Що вражало? Працюючи директором школи, бачиш все-таки різних дітей - хтось більш адаптований, хтось ні, хтось товариський, хтось не дуже. Але в «Парусі» кожен перевтілювався, створювалась якась єдина сонячна родина. І завдяки Центру творчості, який теж завжди підтримував профком, завчасно купуючи все, що було потрібно для роботи гуртків, кожна дитина знаходила собі заняття до душі. То був казковий час! Кожен з колег , з яким тепер спілкуєшся, говорить про те, що ми тоді не розуміли, який щасливий час проживаємо в таборі.
Дуже жаль, що зараз все не так. У перші дні війни було важко усвідомити, що табір опинився в руках ворога. Адже територія «Парусу» – це аура добра, взаємної поваги, незвичайного сонячного позитиву, який був присутній і в дорослих, і у дітей. І уявити собі, що там знаходяться ці нелюди, було просто неможливо. Незважаючи ні на що, вірю, що справедливість відновиться, і мій рідний «Парус» знову, як і раніше, радо прийме юних відпочивальників».
Андрій Рогаль:
«Для мене «Парус» - це було свого роду здивування, відкриття, що така перлинка є у нас в Україні на березі теплого Чорного моря, де можуть відпочивати і оздоровлюватись діти з Кривого Рогу. З перших хвилин знайомства з табором сподобалось те, що, крім цілющого моря, там дуже гарна паркова зона. А взагалі всі три роки моєї роботи в Лазурному (2018 – 2021) – то ціла феєрія дитячих свят, радості й захоплення, то мої найкращі спогади і враження.
Я вдячний долі, що працював там зі справжніми професіоналами, ентузіастами своєї справи. Щороку профком ПО ПМГУ підприємства ретельно займався підбором кадрів для роботи в таборі, працювала школа вожатської майстерності, тому у всіх працівниках ми могли бути впевненими на 100 відсотків. У цьому році ми теж планували поїхати в «Парус», уже був сформований керівний склад, підбирали списки людей, які працюватимуть влітку. Але день 24 лютого все перекреслив. Для нас це була просто катастрофа, дуже важко усвідомлювати, що по території улюбленого багатьма поколіннями вихованців табору топчуться вороги.
Та як би там не було, не будемо втрачати віру у те, що ми вистоїмо в цій війні і обов’язково переможемо! А якщо потрібна буде допомога у відновленні нашого «Парусу», то хоч завтра готові туди поїхати!».
Тетяна Задесенець:
«Перший раз у «Парус» я потрапила у 2013 році, працювала декілька років вихователем, а в 2017 році (це теж був ювілейний рік табору) стала заступником директора у Тетяни Борисівни Бєлікової. Її я можу з повним правом назвати своїм наставником, вчителем і щирим другом. У наступні оздоровчі сезони продовжила цю роботу, потім, хто не забув, був рік карантину. А у 2021 році мене вже було призначено на посаду директора «Парусу».
До речі, минулий рік – це був новий формат нашої роботи в умовах карантину, адже вперше на території табору і пансіонату знаходились лише діти. Наше завдання було організувати максимально якісне їх дозвілля на свіжому повітрі, оздоровити, подружити, накупати. А батьки мали можливість зустрітись з дітьми лише після зміни. Думаю, нам це вдалось, хоч і було нелегко.
У всі роки моєї роботи в таборі там працювала професійна і дружня команда. Лише приємні враження залишились від співпраці з керівниками оздоровчого комлексу Анатолієм Дем’яновичем Лісовенком, Олексієм Миколайовичем Бігуном, досвідченими вихователями Іриною Гончар, Ольгою Станковою, Юрієм Федоровим, старшими вожатими Олександром Дремлюгою, Романом Коноваленком, режисером Оленою Нагорною та багатьма іншими працівниками.
Взагалі, якщо ти хоч раз опинився в «Парусі», то ти в нього закохаєшся назавжди. Чому? Бо там особлива атмосфера, якесь чарівне місце, це дитинство, яке десь переплітається з дорослістю, тому що наші «парусята» потім виростають і приїжджають до нас або вожатими, або керівниками гуртків, або вихователями.
Мабуть, не помилюсь, коли скажу, що мрія зараз у кожного з нас одна – це мир. Це навіть не обговорюється. Але у тих, хто хоч раз побував у таборі, є ще одна мрія – знову там зустрітись. Треба вірити в це обов’язково, тож до нової зустрічі в «Парусі» після Перемоги!».
Отож, до зустрічі, «Парус»! Ми обов’язково до тебе повернемось!
Також, до вашої уваги фото- та відеоматеріали з архівів ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про життя табору в різні роки. Сподіваємось, вони нагадають багатьом час, проведений у цьому чудовому куточку чорноморського узбережжя.